14 травня 2028

неділя · 1 травня ст. ст.

Сьогодні
Блгв. Тамари, цариці Грузинської (1213)Прор. Єремії (VI ст. до Р. Х.)Прп. Пафнутія Боровського (1477)Сщмч. Макарія, митр. Київського (1497)Герасима БолдинськогоПрмчч. Афонських: Євфимія (1814), Ігнатія (1814) та Акакія (1816)Мц. Ніни Кузнєцової (1938)АндрониківськоїЦаревококшайської, або Мироносицької (1647)

Неділя 5-та після Пасхи · Глас 4 · Посту немає

Прор. Єремії (VI ст. до Р. Х.). Прмч. Вати Персіянина (IV). Блгв. Тамари, цариці Грузинської (1213). Прп. Пафнутія Боровського (1477). Сщмч. Макарія, митр. Київського (1497). Прп. Герасима Болдинського (1554). Прмчч. Афонських: Євфимія (1814), Ігнатія (1814) та Акакія (1816). Мц. Ніни Кузнєцової (1938). Царевококшайської, або Мироносицької (1647), Андрониківської та йменованої «Несподівана Радість» ікон Божої Матері.

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:1-10 (зач. 63)

На літургії

АпостолДіян. 11:19-26,29-30 (зач. 28)
ЄвангелієІн. 4:5-42 (зач. 12)

Пророку

Апостол1Кор. 14:20-25 (зач. 156)
ЄвангелієЛк. 4:22-30 (зач. 14)

Тропарі та кондаки

Неділі про самарянинюглас 4

Тропар, глас 4

Све́тлую воскресе́ния про́поведь/ от А́нгела уве́девша Госпо́дни учени́цы/ и пра́деднее осужде́ние отве́ргша,/ апо́столом хва́лящася глаго́лаху:/ испрове́ржеся смерть,/ воскре́се Христо́с Бог,// да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 8

Ве́рою прише́дшая на кла́дязь самаряны́ня,/ ви́дя Тя прему́дрости во́ду,/ е́юже напои́шася оби́льно,// Ца́рствие вы́шнее насле́дова ве́чно, я́ко присносла́вная.

Священномученику Макарію, митрополиту Київськомуглас 8

Тропар, глас 8

Боже́ственныя Безкро́вныя соверша́я Же́ртвы,/ кровь твою́, от безбо́жных ага́рян излия́нную,/ в же́ртву непоро́чную прине́сл еси́ Влады́це твоему́, Пастыренача́льнику Христу́./ Его́же моли́, мо́лим тя,/ проли́ти гнев на язы́ки, хотя́щия бра́ней;/ христолюби́вое во́инство на́ше на враги́ укрепи́/ и ста́до твое́ от вся́ких бед неврежде́нно соблюди́,/ тебе́ бо кре́пкаго засту́пника почита́ем,/ но́вый священному́чениче наш,// святи́телю блаже́нный Мака́рие.

Кондак, глас 8

Весели́тся град Ки́ев,/ вели́кое сокро́вище стяжа́в,/ твое́ тле́нию неприча́стное те́ло,/ святи́телю блаже́нный Мака́рие,/ твой бо престо́л да́же до кро́ве от лю́тых враго́в наше́ствия храни́л еси́./ И ны́не Небе́сному предстои́ши Престо́лу,/ иде́же моли́твенно пред Творце́м помина́й нас, о́тче наш,/ да во всех беда́х име́ем тя прибе́жище и тобо́ю хва́лимся, зову́ще:// ра́дуйся, Мака́рие, архиере́ом честно́е украше́ние.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 4:5-42) 

Земляки самарянки після того, як Спаситель побув у них два дні, говорили їй: "Вже не за твоїми словами віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос" (Ін.4:42).

І у всіх так буває. Спочатку зовнішнім словом покликаються до Господа або, як у нас тепер, шляхом народження, а потім, коли скуштують ділом, що є життя в Господі, вже не за зовнішньою приналежністю до спільноти християнської тримаються Господа, а за внутрішнім з нею поєднанням. Це й треба всім, хто народжується в спільнотах християнських, поставити собі за правило, тобто не обмежуватися однією зовнішньою приналежністю до Господа, а подбати про те, щоб внутрішньо поєднатися з Ним, щоб потім постійно вже носити свідчення в собі того, що вони стоять в істині. Що ж для цього потрібно? Треба втілити в собі істину Христову. Істина ж Христова - відновлення падшого.

Отже, полиш стару людину, що тліє в похотях оманливих, і вдягнися в нову, створену згідно з Богом у правді й преподобії істини, і будеш сам у собі знати, що Господь Іісус Христос є воістину Спаситель не світу лише, а власне й твій.

Ще 2 думки

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Мф. 12:14-16,22-30)
У кожній людині, яка нерозкаяно живе в гріху, живе біс, як у домі, і всім у неї розпоряджається. Коли по благодаті Божій такий грішник приходить у розкаяння про гріхи свої, кається і перестає грішити — біс із нього виганяється. Спочатку він не турбує того, хто покаявся, тому що в ньому спочатку багато ревності, яка, як вогонь, палить бісів і, як стріла, відбиває їх. Але потім, коли ревність починає охолоджуватися, підступає і біс здалеку зі своїми пропозиціями, вкидає спогад про колишні задоволення і закликає до них.

Не остережися тільки покаянник — від співчуття скоро перейде до бажання; якщо і тут не схаменеться і не поверне себе в стан колишньої тверезості, то падіння недалеко. З бажання народжується схиляння на гріх і рішучість: внутрішній гріх готовий, для зовнішнього очікується тільки зручність. Тільки вона знайдеться — і гріх буде зроблений. Із цим водночас біс знову входить і починає гнати людину від гріха до гріха ще швидше, ніж раніше. Це зобразив Господь притчею про вторинне повернення біса в дім очищений, підметений.

(Лк. 4:22-30)

Назаретяни дивувалися слову Господа, а все ж не вірували: завадила заздрість, як відкрив Сам Господь. І всяка пристрасть чужа істині і добру, заздрість же більш за все, бо сутність її становлять неправда і злоба; ця пристрасть найнесправедливіша й найотруйніша і для носія її, і для того, на кого вона спрямована. У малих розмірах вона буває у всякого, щойно рівний і тим паче гірший бере гору.

Егоїзм роздратовується, і заздрість стає мучити серце. Це ще не так буває мучительно, коли і самому відкрита дорога; але коли вона загороджується, і загороджується тим, до кого вже почалася заздрість, тоді прагнення її нестримні: тут мир неможливий. Заздрість вимагає повалення з гори свого противника і не заспокоїться, доки як-небудь не досягне цього або не згубить самого заздрісника.

Доброзичливці, у яких прихильні почуття переважають над егоїстичними, не страждають від заздрощів. Це вказує шлях до погашення заздрості й всякому, хто мучимий нею. Треба поспішати збудити доброзичливість, особливо до того, котрому заздриш, і виявити це ділом — одразу заздрість і стихне. Декілька повторень в тому ж роді — і, з Божою допомогою, вона зовсім уляжеться. Але так залишити її — змучить, висушить і в гроб загонить, коли не подолаєш себе і не змусиш робити добро тому, кому заздриш.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter