26 грудня 2027
неділя · 13 грудня ст. ст.
РибаВино
Неділя 27-ма після П’ятидесятниці, святих праотців. Мчч. Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста (284–305). Мц. Лукії діви (304). Прп. Арсенія (VIII–Х). Прп. Аркадія Новоторзького (XI). Прп. Мардарія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Свт. Досифея, митр. Молдавського (1693). Прп. Германа Аляскинського (1837). Сщмч. Олександра Юзефовича пресвітера і мч. Іоанна Менькова (1920); сщмчч. Володимира Лозини-Лозинського, Олександра Поспєлова, Якова Гусєва, Олексія Рождественського і Григорія Фаддєєва пресвітерів (1937); сщмч. Миколая Амассійського пресвітера (1938); сщмчч. Єміліана Киреєва та Василія Покровського пресвітерів (1941). Прмч. Герасима Тисманського (1951) (Румун.).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Служба мученикам Євстратію, Авксентію, Євгенію, Мардарію та Оресту переноситься на 14 грудня
Тропарі та кондаки
Неділіглас 2
Тропар, глас 2
Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный,/ тогда́ а́д умертви́л еси́ блиста́нием Божества́:/ егда́ же и уме́ршия от преиспо́дних воскреси́л еси́,/ вся́ си́лы небе́сныя взыва́ху:// Жизнода́вче, Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 2
Воскре́сл еси́ от гро́ба, Всеси́льне Спа́се,/ и а́д ви́дев чу́до, ужасе́ся,/ и ме́ртвии воста́ша;/ тва́рь же ви́дящи сра́дуется Тебе́,/ и Ада́м свесели́тся,// и ми́р, Спа́се мо́й, воспева́ет Тя́ при́сно.
Мученикамглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченик всечестны́х све́тлость,/ пяточи́сленных страстоте́рпцев воспое́м,/ сла́ву земны́х презре́вших,/ со́лнца све́тлаго Евстра́тия,/ прему́драго вити́ю со страда́льцы,/ на огнь и му́ки дерзну́вших за всех Царя́ Христа́/ и от престо́ла Того́ сла́вы по́честьми венце́в обдаре́нных./ Тех моли́твами, Христе́ Бо́же,// спаси́ ду́ши на́ша.
Інший тропар, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего,/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Преподобному Мардарію Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Бы́вый, блаже́нне Марда́рие,/ нестяжа́тель Христа́ ра́ди,/ и Того́ за мно́гая твоя́ благодея́ния/ в се́рдце твое́ всели́вый,// моли́ся о нас, пою́щих тя.
Кондак, глас 2
Вы́шних ища́, ни́жних не стяжа́л еси́,/ и колесни́цу о́гненну к Небеси́, нестяжа́ние, себе́ поста́вль,/ со а́нгелы жи́ти сподо́бился еси́,/ Марда́рие сла́вне,/ с ни́миже Христа́ Бо́га моли́// непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:16-22)
«А хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця — і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам'ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п'яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи — все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха — усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись — і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
Ще 3 думки
(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
(Лк. 17:12-19)
Зцілено десять прокажених, а дякувати Господу прийшов тільки один. Чи не такою є пропорція вдячних у загальній кількості людей, яким Господь робить добро? Хто не отримував благ або, вірніше, що є в нас і що буває з нами, що не було б благим для нас? А натомість, чи всі вдячні Богу і чи за все дякують? Є навіть такі, які дозволяють собі запитувати: "навіщо Бог дав буття? Краще б нам не бути". Бог дав тобі буття для того, щоб ти вічно блаженствував; Він дав тобі буття даром, даром забезпечив тебе і всіма способами для досягнення вічного блаженства; за тобою [одна] справа: варто тільки трошки попрацювати заради того. Кажеш: "так у мене все прикрощі, бідність, хвороби, напасті". Що ж, і це серед способів здобуття вічного блаженства: потерпи. Усе життя твоє і миттю не можна назвати порівняно з вічністю. Навіть якби і все життя поспіль довелося постраждати, і то ніщо проти вічності, а ти ще маєш хвилини розради. Не дивись на теперішнє, а на те, що готується тобі в майбутньому, і подбай зробити себе гідним того, і тоді прикрощів не помітиш. Усі вони поглинатимуться безсумнівним сподіванням вічних утіх, і вдячність не замовкатиме в устах твоїх.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter