5 грудня 2027

(Лк. 12:16-21)
Сказавши притчу про багатого, який збирався тільки їсти, пити і веселитися, і за те був уражений смертю, не доживши до запланованих утіх, Господь підсумував: "Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє". Тобто такі бувають, або така доля спіткає і тих, і інших. Ті, хто багатіє з богозабуттям, тільки й думають про плотські втіхи. Бажаючі уникнути цієї гіркої долі нехай "збирають не собі, а багатіють тільки в Бога". А оскільки багатство від Бога, то, коли воно тече, і присвячуй його Богові, і вийде святе багатство. Усі надлишки розділяй із нужденним: це буде те саме, що дане Богом повертати Богові. Хто бідному дає, Богу дає. Витрачаючи начебто багатство, такий істинно багатіє, багатіючи добрими справами - багатіє заради Бога, на догоду Йому, багатіє Богом, привертаючи Його прихильність, багатіє від Бога, Котрий "вірного у малому ставить над багатьма" (Мф. 25:21); багатіє в Бога, а не собі, бо не вважає себе власником, а тільки розпорядником і роздавачем, уся турбота якого полягає в тому, щоб задовольнити всіх, хто приходить до нього в потребі, а що-небудь особливо витратити на себе боїться, вважаючи це неправомірним вживанням ввіреного йому надбання.