4 грудня 2027
субота · 21 листопада ст. ст.
РибаВино
ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
На утрені — величання: «Величаем Тя, Пресвятая Дево, Богоизбранная Отроковице, и чтем еже в храм Господень вхождение Твое». Замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята. 1-й приспів: «Ангели, вхождение Пречистыя зряще, удивишася, како Дева вниде во Святая святых». Відпуст: «Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, (на літургії — з доданням: святых славных и всехвальных апостол, иже во святых отца нашего Иоанна, архиепископа Константиня града, Златоустаго) преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец»
Тропарі та кондаки
Введенняглас 4
Тропар, глас 4
Днесь благоволе́ния Бо́жия предображе́ние,/ и челове́ков спасе́ния пропове́дание,/ в хра́ме Бо́жии я́сно Де́ва явля́ется,/ и Христа́ всем предвозвеща́ет./ Той и мы велегла́сно возопии́м:// ра́дуйся смотре́ния Зижди́телева исполне́ние.
Кондак, глас 4
Пречи́стый храм Спа́сов,/ многоце́нный черто́г и Де́ва,/ свяще́нное сокро́вище сла́вы Бо́жия,/ днесь вво́дится в дом Госпо́день, благода́ть совводя́щи,/ Я́же в Ду́се Боже́ственном,/ Ю́же воспева́ют А́нгели Бо́жии:// Сия́ есть селе́ние Небе́сное.
Величання
Велича́ем Тя,/ Пресвята́я Де́во,/ Богоизбра́нная Отрокови́це,/ и чтим е́же в хра́м Госпо́день// вхожде́ние Твое́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?
Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.
Ще 2 думки
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
(Лк. 9:57-62)
"Хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого" (Лк. 9:62). Тобто хто думає спасатися, а тим часом озирається і на те, що належить кинути задля спасіння, той не спасається, не йде, не прямує до Царства Божого. Треба вже остаточно покінчити з усім тим, що несумісне зі справою спасіння. Ті, хто задумав спасатися, і самі це бачать, але розставання з деякими прив'язанностями відкладають усе до завтра. Раптом порвати все — видається занадто великою жертвою. Хочуть зрікатися поволі, щоб і іншим не впадало в око, — і завжди майже програють. Заводять порядки спасительні, а сердечні прихильності залишають незмінними. Спочатку невідповідність дуже різка: але "завтра" і обіцяна зміна їх затуляє вуста совісті. Таким чином, усе завтра та завтра, — совість втомлюється товкмачити все одне й те саме і, врешті-решт, замовкає. А тут починають приходити думки, що й так можна залишити. Думки ці міцніють, а потім і назавжди закріплюються. Утворюється особа зовні справна, але з внутрішньою несправністю. Це розфарбована труна перед очима Божими. Головне те лихо, що навернення таких буває так само важким, як і тих, що загрубіли в гріхах відкритих, якщо ще не важче... А здається, що все нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter