29 листопада 2027

(Лк. 14:12-15)
У вказівці, кого кликати на обід або вечерю, перейми собі правило: не робити нічого для ближніх, щоб отримати від них відплату тут. Але це не означає, що ти будеш витрачатися даремно. Свого часу все тобі воздасться. У Нагірній бесіді про всі богоугодні справи — молитву, піст, милостиню — Господь заповідав творити їх таємно, чому? Тому що Отець Небесний тим, хто чинить так, віддасть явно (Мф. 6:4, 6, 18). Отже, всіма трудами життя свого християнин повинен заготовляти собі майбутнє блаженство, будувати собі вічний дім і наперед надсилати туди провіант на всю вічність. Такий спосіб діяння — не інтересанство*, тому що власне інтереси обмежуються тутешнім життям, а таке життя [за заповіддю Христа] йде на шкоду цим інтересам. До того ж жити так не можна без віри, сподівання і любові до Господа. Діяльність за заповідями в сподіванні відплати — також абстрактна діяльність. Тим часом вона ближча і зрозуміліша серцю, ніж будь-що інше, занадто ідеальне, як, наприклад, робити добро заради добра. Цього останнього ніде в Святому Письмі ви не знайдете. Найвища тут мотивація: роби все заради Господа і не бійся втрат.
*Власне слово святителя Феофана. Вочевидь, він має на увазі пошук вигоди для себе.

(Мф. 9:9-13)
У кого пробуджені духовні потреби, під дією страху Божого і вимог совісті, у того утворюється свого роду почуття, яким він вгадує смисл мови, що стосується предметів духовної галузі, хоча б вони зодягнені були у форму притч. Для таких притча не прикриває істини, а ще ясніше її розкриває. У кого ж немає такого внутрішнього ладу, той, чуючи про духовні предмети мову притч, нічого не розуміє в ній. Але якби й не у формі притч запропонувати йому слово про ці предмети, і тоді зрозумів би він тільки слова, а суті справи не збагнув би: вона йшла б наперекір усім його поняттям і видалася б йому невідповідністю, над котрою не забарився б він і поглумитися. У цьому саме і поставив Господь причину, чому Він говорить до народу в притчах. У кого є зародок духовності, той зрозуміє і притчу, а в кого немає, тому хоч не кажи. "Тому що, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють ... бо згрубіло серце людей цих" (Мф. 13:12-15). Між тим здатних прозрівати приховану істину притча не позбавила належного повчання: "Хто має, тому дасться і примножиться".