2 листопада 2027

(Лк. 9:23-27)
Не соромся сповідати Господа Іісуса Христа воплоченим Сином Божим, Котрий викупив Своєю хресною смертю, Воскресінням же і Вознесінням Своїм відкрив нам вхід у Царство Небесне. Якщо ти посоромишся, то й Він посоромиться тебе, «як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів». Нині в суспільстві пішла мода зовсім не говорити про Господа і про спасіння, тоді як на початку тільки й мови було, що про ці дорогі предмети. До чого більше лежить серце, про те й мова охочіше йде. Невже ж до Господа менше стало лежати серце? Судячи зі слів, напевно, так. Одні зовсім не відають Його, інші холодні до Нього; побоюючись потрапити на таких, і ті, котрі теплі до Господа, не заводять про Нього мову, і священство мовчить. І вийшло, що слова про Господа Спасителя та про головне наше діло — спасіння — виключені із кола слів, прийнятих у суспільстві. Що ж, скажете, невже тільки й говорити, що про це? Чому ж тільки про це? Про все можна говорити з цієї точки зору, так що слова взагалі будуть відтінені духом Христовим. Тоді й можна буде здогадатися, говорять християни чи язичники, а нині ви про це не здогадаєтеся ні за словами, ні за писаннями. Передивіться всі журнали, про що тільки там не пишуть? Але повести мову по-християнськи ні у кого нема бажання. Складний час!