16 вересня 2027
четвер · 3 вересня ст. ст.
Посту немає
Сщмч. Анфіма, єп. Нікомідійського, і з ним мчч. Феофіла диякона, Дорофея, Мардонія, Мигдонія, Петра, Індиса, Горгонія, Зінона, Домни діви та Євфимія (302). Прп. Феоктиста, співпосника Євфимія Великого (467). Св. Фіви дияконіси (I). Мц. Василиси Нікомідійської (309). Сщмч. Аристіона, єп. Александрійського. Свт. Іоанникія II, патр. Сербського (1354). Блж. Іоанна Власатого, Ростовського чудотворця (1580). Сщмчч. Пимена (Бєлоликова), єп. Верненського, Сергія Феноменова, Василія Колмикова, Филипа Шацького, Володимира Дмитрієвського пресвітерів, прмч. Мелетія (Голоколосова) (1918); сщмчч. Василія Красівського, Парфенія пресвітерів (1919); сщмчч. Андрія Дальникова, Феофана Соколова пресвітерів (1920); сщмчч. Володимира Садовського, Михаїла Сушкова пресвітерів (1921); сщмч. Миколая Сущевського пресвітера (1923); сщмч. Євфимія Кругових пресвітера і з ним 4-х мучеників (1924); сщмч. Романа Марченка пресвітера (1929); сщмчч. Олексія Зинов’єва, Ілії Бажанова пресвітерів (1937). Прп. Софіана спов., Анфимського (2002) (Румун.). Пісідійської ікони Божої Матері (VI).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Анфімуглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Анфи́ме,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Во свяще́нницех благоче́стно пожи́в/ и муче́ния путь сконча́в,/ и́дольская угаси́л еси́ служе́ния,/ побо́рник быв твоему́ ста́ду, богому́дре./ Те́мже тя и почита́ет ны́не, та́йно вопию́ще: от бед изба́ви нас// твои́ми моли́твами, приснопа́мятне Анфи́ме.
Мученикам Нікомідійськимглас 2
Тропар, глас 2
Страстоте́рпцы Госпо́дни,/ блаже́нна земля́, напи́вшаяся кровьми́ ва́шими,/ и свя́та селе́ния, прии́мшая телеса́ ва́ша:/ в по́двизе бо врага́ победи́сте/ и Христа́ со дерзнове́нием пропове́дасте./ Того́, я́ко бла́га, моли́те// спасти́ся, мо́лимся, душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Тве́рди душе́ю по ве́ре, святи́и,/ огне́м страда́ние прие́мше, две тьме страда́лец/ вопию́ще Ро́ждшемуся от Де́вы:/ приими́ всесожже́ния на́ша за Тя,/ я́коже да́ры пе́рсских царе́й, зла́то, и сми́рну, и лива́н,// Преве́чный Бо́же.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Мк. 3:28-35)
"Хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку" (Мк. 3:29). Чи важко впасти в цей страшний гріх? Дуже не важко; бо ось які цього роду гріхи: "велике і безмірне уповання на благодать Божу; відчай або зневіра в Божому милосерді; спротив явній і встановленій істині та відкидання православної християнської віри. Інші до цього приєднують заздрість до духовних дарів, які отримує від Бога ближній; затятість у гріху і старіння в злобі; недбальство про покаяння до відходу з життя цього" ("Православне сповідання" святителя Петра Могили, ч. 3, запитання 38).
Ось скільки шляхів! Зайди в якийсь із них — вже важко буде повернутися, так і понесе тебе до поглинаючої прірви. Опір істині починається малими сумнівами, збудженими словом або писанням злим. Залиш їх без уваги і лікування, вони заведуть до невір'я і затятості в ньому. До відчаю теж доходять непомітно: покаюся — кажуть, і грішать. Так кілька разів; потім, бачачи, що покаяння не приходить, кажуть у собі: так тому й бути, не впораєшся із собою, і віддаються гріху на повну владу. Збирається безодня гріхів, а при цьому допускається і безодня протистоянь явним спонуканням Божої благодаті. Коли в цьому вигляді прийде людина до думки виправитися, безліч гріхів пригнічує її, а спротив благодаті забирає сміливість приступити до Господа, і вирішує: "більша вина моя, щоб винести мені" (Бут. 4:13). Ось і відчай! Стережися зачатків невір'я і гріхолюбства — і не потрапиш у цю безодню.
(Мк. 4:1-9)
"Ось вийшов сіяч сіяти" (Мк. 4:3). Відтоді, як вийшов Цей Сіяч на сіяння, Він не перестає сіяти. Спочатку Сам особисто сіяв, потім через апостолів, а нарешті через Божественні писання і богомудрих учителів. І досі всюди сіється слово істини Божої. Будь тільки готовий явити себе благою землею, неодмінно засієшся; засіяне ж Бог зростить. Як же зробити із себе благу землю? Увагою і вивченням слова Божого, співчуттям і любов'ю до нього і готовністю негайно приводити в дію те, що дізнаєшся. За такого настрою жодне слово не ляже поверх душі, а всяке увійде всередину. Поєднавшись там із рідними йому стихіями духу, воно пустить коріння і дасть паросток. Живлячись потім згори натхненнями духовними, а знизу бажаннями благими і трудами, воно зросте в древо, дасть цвіт і плід. Сам Бог влаштував так навколо нас, і тому не можна не дивуватися нашому безпліддю. А все від неуваги й недбальства.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter