26 серпня 2027
четвер · 13 серпня ст. ст.
Їжа з олією
Віддання свята Преображення Господнього. Кончина (662), перенесення мощей прп. Максима Сповідника. Мчч. Іполита, Іринея, Авундія та мц. Конкордії, у Римі (258). Знайдення мощей блж. Максима, Христа заради юродивого, Московського (близько 1547). Кончина (1783), друге знайдення мощей (1991) свт. Тихона, єп. Воронезького, Задонського чудотворця. Сщмч. Іоанна Шишова, Іоасафа Панова і Константина Попова пресвітерів (1918); сщмчч. Серафима (Звездинського), єп. Дмитровського, Миколая та Якова Архипова пресвітерів, Олексія Введенського диякона (1937); мч. Василія Александрина (1942). Мінської (1500) та йменованих «Страсна» (1641) і «Семистрільна» (1830) ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
На утрені замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята
Тропарі та кондаки
Преображенняглас 7
Тропар, глас 7
Преобрази́лся еси́ на горе́, Христе́ Бо́же,/ показа́вый ученико́м Твои́м сла́ву Твою́,/ я́коже можа́ху,/ да возсия́ет и нам, гре́шным,/ свет Твой присносу́щный/ моли́твами Богоро́дицы,// Светода́вче, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 7
На горе́ преобрази́лся еси́,/ и я́коже вмеща́ху ученицы́ Твои́,/ сла́ву Твою́, Христе́ Бо́же, ви́деша,/ да егда́ Тя у́зрят распина́ема,/ страда́ние у́бо уразуме́ют во́льное,/ ми́рове же пропове́дят,// я́ко Ты еси́ вои́стину О́тчее сия́ние.
Преподобному Максиму Сповідникуглас 8
Тропар, глас 8
Правосла́вия наста́вниче,/ благоче́стия учи́телю и чистоты́,/ вселе́нныя свети́льниче,/ мона́шествующих богодухнове́нное удобре́ние,/ Макси́ме прему́дре,/ уче́ньми твои́ми вся просвети́л еси́, цевни́це духо́вная./ Моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 6
Свет трисия́нный, все́льшийся в ду́шу твою́,/ сосу́д избра́н показа́ тя, всеблаже́нне, явля́юща Боже́ственная конце́м,/ неудобопости́жных разуме́ний ты сказу́яй, блаже́нне,/ и Тро́ицу всем, Макси́ме, воспропове́дуяй я́сно,/ Пресущную Безнача́льну.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Мф. 21:43-46)
Архієреї і фарисеї зрозуміли, що Господь говорив притчі про них, розкривав їм очі, щоб побачили істину, що ж зробили вони з цієї нагоди? Придумували, як би вбити Господа. Якби упередження не кривило їхнього здорового глузду, їм слід було б, якщо не повірити, як вимагала очевидність вказівок, то обговорити уважно, чи не так і справді, як пояснює Спаситель. Упередження зіштовхнуло їх на криву дорогу, і вони потім виявилися богогубцями. І завжди так, і нині так. Німці*, а за ними й наші знімечені розумом, щойно зустрінуть у Євангелії чудо, негайно кричать: "неправда, неправда; цього не було і не могло бути, треба це викреслити". Чи не те саме це що вбити? Перегляньте всі книжки цих розумників, у жодній не знайдете вказівки причин, чому вони так думають; жоден із них нічого не може сказати проти того, чим доводиться істина євангельська, і жоден не подбав про те, щоб заглибитися у докази, якими люди, що мають здоровий глузд, викривають їхню неправдивість: повторюють усе лише своє, що бути не може, і тому не вірять Євангелію. І нічого з ними не поробиш: вони готові йти проти Самого Бога.
*Святитель Феофан тут має на увазі не німців як народ, а сучасних йому німецьких філософів XIX століття. Тогочасними критиками християнства були Людвіг Феєрбах, Артур Шопенгауер, Карл Маркс та Фрідріх Ніцше.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter