Священномученик Яків Архипов, пресвітер

Місяця серпня на 13-й день

14 жовтня 1888 року в селі Бєлєніцино Володимирської губернії, в бідній селянській родині Івана Архипова народився хлопчик Яків. З дитячих років полюбивши Господа, він був обдарований прекрасним голосом. Будучи ще юним отроком, він вирішив покинути рідну домівку. До 1914 року він “ходив по різних церквах як церковний півчий”, а потім служив псаломщиком у Пошехонському і Даниловському повітах, викладав спів в училищі с. Єрмаково. Єрмакове. Там він зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Ганною Миколаївною.
У 1919 році Яків був призваний до Червоної армії. І тут Господь беріг своє чадо – він служив керівником хорової секції.
Після демобілізації Яків Архипов прийняв священний сан, і 1921 року його призначили священиком у Преображенський собор уже тоді закритого Спасо-Геннадієва монастиря. Спілкування з ченцями обителі, часті спільні богослужіння сприяли тому, що отець Яків, направлений через дев’ять років у звичайний парафіяльний храм, продовжував служити “по-монастирськи”.
Дивлячись на голодний оббираний народ, він усі сили свої віддавав на служіння Господу і нещасним знедоленим людям. Його гаряча молитва одразу ж знайшла відгук у серцях вірян. У церкві с. Воскресіння-Рунове (нині с. Рунівське Тутаївського району) число парафіян стало помітно зростати.
Незважаючи на селянське походження і всього лише трирічне навчання, о. Яків справляв враження людини. Яків справляв враження людини освіченої. Він багато читав, грамотно писав, цікавився науками. Книжок у будинку було багато. Жила сім’я священика бідно, але, за спогадами парафіян, батюшка “останнє міг віддати”.
Самовіддане служіння простого сільського священика було розцінено ОДПУ як “контрреволюційна агітація”. 1 грудня 1930 року о. Яків був заарештований і засуджений на три роки концтаборів. Термін він відбував у Казахстані. Вдома залишилися без жодних засобів до існування дружина та п’ятеро дітей.
У 1934 році о. Яків повернувся із заслання. Місце священика в Рунові виявилося зайняте, і він деякий час служив у селі Верхньо-Никульське, знову в розлуці з рідними. Після смерті настоятеля Воскресенської церкви батюшка повернувся додому і в свій храм.
У 1937 році почалася нова хвиля арештів. 5 серпня о. Якова знову заарештували як “члена повстанської куркульської контрреволюційної групи”. Свою провину він заперечував, нікого не оббріхуючи.
26 серпня, у день пам’яті ікони Божої Матері “Страсна”, о. Яків був розстріляний. Яків був розстріляний. Місце його поховання невідоме. Ухвалою Ювілейного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви священик Яків Архипов був зарахований до лику священномучеників.