23 травня 2027
неділя · 10 травня ст. ст.
.jpg)
Прав. Тавіфи (І) (перехідне святкування в Неділю 4-ту після Пасхи). Перенесення мощей мч. Авраамія Болгарського (1230) (перехідне святкування в Неділю 4-ту після Пасхи). Апостола Симона Зілота (I). Мчч. Алфія, Філадельфа, Кіпріана, Онисима, Єразма та інших (251). Мч. Ісихія Антіохійського (IV). Прп. Ісидори юродивої (IV). Блж. Таїсії (V). Свт. Симона, єп. Володимирського і Суздальського, у Києві, в Ближніх печерах (1226). Блж. Симона, Христа заради юродивого, Юр’євецького (1584). Прп. Синесія Іркутського (1787). Прославлення свт. Антонія (Смирницького), архієп. Воронезького (2003). Києво-Братської ікони Божої Матері (1654). Перекопської ікони Божої Матері (1709).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Симону Зілотуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Си́моне,/ моли́ ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Изве́стно прему́дрости уче́ния в душа́х благоче́ствующих поло́жшаго/ во хвале́нии ублажи́м, я́ко Богоглаго́ливаго вси Си́мона:/ престо́лу бо сла́вы ны́не предстои́т и со Безпло́тными весели́тся,// моля́ся непреста́нно о всех нас.
Святителю Симону Печерськомуглас 1
Тропар, глас 1
Жити́й преподо́бных оте́ц Пече́рских списа́телю изве́стный,/ святи́телю Христо́в Си́моне всеблаже́нне,/ моли́ся приле́жно с ни́ми Христу́ Бо́гу,/ да упра́вит в ми́ре живо́т наш/ и в кни́ги живо́тныя да напи́шет ны,// спаса́я ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Святи́тельства оде́ждою,/ а́ще и досто́йне оде́ялся еси́,/ оба́че тем не вознося́ся,/ жела́л еси́ па́че сме́тием пред враты́ Ла́вры Пече́рския поврещи́ся,/ смиренному́дре Си́моне./ Те́мже, не а́ки сме́тие, врат вне,/ но, я́ко сокро́вище, внутрь святы́я пеще́ры положе́н бы́ти сподо́бился еси́,/ и ны́не на Небеси́ Го́сподеви предстоя́,// моли́ся о нас, чту́щих тя.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого" (Ін. 5:14). Гріх не душу тільки ранить, а й тіло. В деяких випадках це досить очевидно; в інших, хоч не так ясно, але істина залишається істиною, що і хвороби тіла всі і завжди від гріхів і через гріхи. Гріх чиниться в душі і прямо робить її хворою; але оскільки життя тіла від душі, то від хворої душі, звичайно, життя не здорове.
Уже те одне, що гріх наводить морок і тугу, має несприятливо діяти на кров, у якій основа здоров'я тілесного. Але коли пригадаєш, що він відокремлює від Бога - Джерела життя, і ставить людину в розлад з усіма законами, що діють і в ній самій, і в природі, то ще дивуватися треба, як залишається живим грішник після гріха. Це милість Божа, що чекає на покаяння і навернення. Отже, хворому перш за всяку іншу справу треба поспішити очиститися від гріхів і в совісті своїй примиритися з Богом. Цим проторується шлях і благодійній дії ліків. Чути, що був якийсь видатний лікар, який не брався за лікування, доки хворий не посповідається і не причаститься Святих Таїн; і що важчою була хвороба, то він наполегливіше цього вимагав.
Ще 1 думка
(Мф. 13:54-58)
Жителі Назарету не повірили слову Господа через те, що, живучи серед них, Він не мав у зовнішньому Своєму становищі світлості, яка приваблювала б, і показності, яка викликала б мимовільну повагу. Ми знаємо, хто Він, говорили вони; бути не може, щоб у Ньому було щось надзвичайне. Це, однак, не спонукало Господа прийняти переконливу зовнішність. І Сам Він весь час залишався вкрай простий за зовнішністю, і апостоли потім поводилися так само, а потім і всі істинні їхні послідовники і наслідувачі були такими ж. Чому так? Тому, що не можна винайти такої зовнішньої світлості, яка б цілком відповідала світлу життя у Христі Іісусі. І визнано: краще тримати зовнішність найменшої вартості, щоб вона собою не загороджувала внутрішнього. Той, хто має очі, дивись прямо на внутрішнє, не зупиняючи уваги своєї на зовнішності. Св. ап. Павло висловився так: «цей скарб ми носимо в глиняних посудинах» (2 Кор. 4:7).
Якби подивитися, якими були за зовнішністю особи, перед якими ми тепер благоговіємо і яких кличемо в молитвах, — очам ми своїм не повірили б: такі вони були прості. Але й досі той, хто пізнає, що таке життя у Христі Іісусі, відкидає зовнішність і весь звертається всередину. Тому саме собою перше падає, а останнє підноситься і росте. Навіть у багатьох буває так, що ніхто й не помічає цієї світлості внутрішньої, ні навіть той, хто нею володіє. Зле око людське; йому й не показують істинно доброго, поки воно може зашкодити йому.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter