8 травня 2027
субота · 25 квітня ст. ст.
Апостола і євангеліста Марка (63). Прп. Сильвестра Обнорського (1379). Прп. Василія Поляномерульського (1767) (Румун.). Прп. Вассіана Сліпого (1827). Сщмч. Сергія Рохлецов пресвітера (1938). Царгородської ікони Божої Матері (1071).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Маркуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й и Евангели́сте Ма́рко,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние/ пода́ст душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 3
У верхо́внаго Петра́ научи́вся,/ апо́стол Христо́в был еси́/ и, я́ко со́лнце, страна́м возсия́л еси́,/ Александри́ом удобре́ние быв, блаже́нне:/ тобо́ю Еги́пет от пре́лести свободи́ся,/ ева́нгельским твои́м уче́нием просве́щ вся,/ я́ко свет, столп церко́вный./ Сего́ ра́ди твою́ па́мять чту́ще, све́тло пра́зднуем,/ Ма́рко Богогла́се,/ моли́ тобо́ю благовести́маго Бо́га/ да согреше́ний оставле́ние пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
С высоты́ прии́м благода́ть Ду́ха,/ ри́торская плете́ния разруши́л еси́, апо́столе,/ и, язы́ки вся улови́в, Ма́рко всесла́вне,/ твоему́ Влады́це приве́л еси́,/ Боже́ственное пропове́дав Ева́нгелие.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Два в нас життя, тілесне і духовне. Дух наш ніби похований у плоті. Коли, оживши благодаттю Божою, почне він витягувати себе зі сполучення з плоттю і з'являтися в духовній чистоті своїй, тоді він воскресає або воскрешає себе частина за частиною. Коли ж він усього себе вирве з цієї сполуки, тоді виходить, як із труни, в оновленому житті, і, таким чином, дух стає сам по собі живим і дієвим; а труна плоті сама по собі мертва і недієва, хоча те й інше в одній і тій же особі. І ось таємниця того, що говорить апостол: "де Дух Господній, там свобода" (2 Кор. 3:17).
Це свобода від тління, що лежить на нетлінному дусі нашому, або від пристрастей, що розбещують єство наше. Цей дух, який вступив у свободу чад Божих, те саме, що привабливо розфарбований метелик, що випурхнув зі свого клубочка. Ось його райдужне забарвлення: "любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість" (Гал. 5:22-23).
Невже подібна краса досконалості не сильна збудити в нас змагання?
Ще 2 думки
(Мк. 6:7-13)
Господь, посилаючи на проповідь святих апостолів, наказав їм нічого не мати при собі. Одне вбрання на плечах, сандалі на ногах, посох у руках - і все тут. І заклопотаності ні про що не мати, вступаючи в труд цей, немов вони були всебічно забезпечені. І справді, апостоли були цілком забезпечені, без жодного зовнішнього забезпечення. Як же це влаштовувалося? Досконалою відданістю апостолів волі Божій; тому то Господь так і влаштовував, щоб вони не мали ні в чому потреби. Зворушував серця тих, хто слухав проповідь, і ті живили й забезпечували проповідників. Але апостоли не мали цього на увазі і не очікували нічого, а все віддавали Господу. Тому терпляче терпіли і якщо щось зустрічалося неприємне. Одна в них була турбота проповідувати, і одна печаль - якщо не слухали проповіді. Звідси чистота, незалежність і багатоплідність проповідування. І нині б так треба, але неміч наша вимагає зовнішнього забезпечення, без якого ми й кроку не зробимо. Це, однак, не докір нинішнім нашим апостолам. Спочатку вони точно спираються на це забезпечення, але потім воно зникає з голови, і вони самою працею своєю зводяться в стан боговідданості, з якого моменту, треба думати, і починається справжня плідність проповіді. Боговідданість - вищий ступінь моральної досконалості, і не раптом до неї доходять, щойно пізнають ціну її. Вона сама приходить після праці над собою.
(Лк. 10:1-15)
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: «і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже» (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? «Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому» (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter