17 квітня 2027
субота · 4 квітня ст. ст.
Данівської («Аз есмь с вами и никтоже на вы») та «Пристанище» ікон Божої Матері (перехідні святкування в суботу 5-ї седмиці Великого посту). Прп. Іосифа піснеписця (883). Прп. Георгія, що в Малеї (IХ). Мцц. Фервуфи діви, сестри і рабині її (341–343). Прп. Зосими (близько 560). Прп. Іосифа Багатостраждального, Печерського, в Дальніх печерах (ХIV). Прп. Зосими Ворбозомського (близько 1550). Прмчч. Веніаміна (Кононова) і Никифора (Кучина) (1928); сщмч. Миколая (Караулова), єп. Вельського; прмц. Марії (Лелянової) (1932); сщмч. Іоанна Вечерка пресвітера (1933); мч. Іоанна Колесникова (1943). Прп. Ілії Макіївського (Ганжи) (1946).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Іосифу піснеписцюглас 4
Кондак, глас 4
Покая́ния исто́чник неисчерпа́емый,/ утеше́ния пода́тель неконча́емаго/ и умиле́ния пучи́на еси́, Ио́сифе,/ сле́зы нам пода́ждь покая́ния Боже́ственнаго,/ и́миже утеше́ние, зде пла́чущеся,/ обря́щем от Бо́га,// твоея́ по́мощи прося́ще, свя́те.
Преподобному Іосифу Багатостраждальномуглас 8
Тропар, глас 8
Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней, сия́я чудесы́,/ Ио́сифе, о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Многоле́тне страда́я в боле́знех,/ моли́твою и обеща́нием восприя́тия и́ночества/ прия́л еси́ здра́вие от Бо́га,/ и, неле́ностно подвиза́вся в Пече́рстей оби́тели,/ насле́дил еси́ неболе́зненную и ве́чную жизнь,/ и исцеля́еши неду́ги чту́щих тя,// преподо́бне Ио́сифе, о́тче наш.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитав Господь апостолів, як вони Його розуміють? В особі св. апостола Петра, вони відповідали: "Ти — Христос" (Мк. 8:29). Не раптом дозріло це сповідання, але, дозрівши, осіло в глиб серця і стало початковим його керманичем. Воно було затьмарене смертю Господа, але не похитнулося і, будучи воскрешене ще в більшій силі Воскресінням, рухало апостолів протягом усього їхнього життя на проповідь усьому світові.
Є момент і в кожного віруючого, коли він усіма силами своїми промовляє: "Ти — Христос, Господь мій і Спаситель. Ти спасіння моє, світло моє, сила моя, втіха моя, надія моя і життя вічне". Тоді відбувається те, від чого він з апостолом гукає: "хто мене розлучить від любові Христової!" (Рим. 8:35) — і, подібно до нього, починає гнатися за всім, що до вподоби Христу Господу, доки досягне в міру віку Його.
Ще 1 думка
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter