18 квітня 2027
неділя · 5 квітня ст. ст.
Прп. Марії Єгипетської (522) (перехідне святкування в 5-ту Неділю Великого посту). Собор преподобних і преподобномучеників Звіринецьких (перехідне святкування в 5-ту Неділю Великого посту). Мчч. Агафопода диякона, Феодула читця і тих, що з ними (близько 303). Прп. Пуплія Єгипетського (IV). Прпп. Феони, Симеона та Форвина (IV). Прп. Марка Афінського (близько 400). Прп. Платона, спов. Студійського (814). Прп. Феодори Солунської (892). Перенесення мощей свт. Iова, патр. Московського і всієї Русі (1652). Сщмч. Олексія Кротенкова пресвітера (1930); сщмч. Миколая Сімо пресвітера (1931).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобній Марії Єгипетськійглас 8
Тропар, глас 8
В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу,/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́/ и, де́ющи учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́ ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Мари́е, дух твой.
Кондак, глас 3
Блуда́ми пе́рвее преиспо́лнена вся́ческими,/ Христо́ва неве́ста днесь покая́нием яви́ся,/ а́нгельское жи́тельство подража́ющи,/ де́мона креста́ ору́жием погубля́ет.// Сего́ ра́ди Ца́рствия неве́ста яви́лася еси́, Мари́е пресла́вная.
Інший кондак, глас 4
Греха́ мглы избежа́вши,/ покая́ния све́том озари́вши твое́ се́рдце, сла́вная,/ пришла́ еси́ ко Христу́,/ Сего́ Всенепоро́чную и святу́ю Ма́терь/ Моли́твенницу ми́лостивную принесла́ еси́./ Отону́дуже и прегреше́ний обрела́ еси́ оставле́ние,// и со А́нгелы при́сно сра́дуешися.
Святителю Іовуглас 5
Тропар, глас 5
Правосла́вия побо́рниче,/ ве́ры Христо́вы испове́дниче,/ первоиера́рше Це́ркве Ру́сския,/ святи́телю о́тче И́ове,/ за ны Христа́ Бо́га моли́,/ ве́ру оте́ческую утверди́ти,/ грехо́в оставле́ние нам дарова́ти// и пода́ти ми́ру ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 7
В годи́ну лю́тых искуше́ний/ многострада́льному И́ову подо́бяся,/ в же́ртву жи́ву и непоро́чну/ себе́ Христу́ прине́сл еси́,/ обрати́в па́ству к покая́нию,/ терпели́ве И́ове святи́телю,/ моли́ и нам за вся благодари́ти Го́спода/ и всегда́ воздава́ти// сла́ву Бо́гови.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).
Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).
О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.
Ще 1 думка
(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter