31 грудня 2026
четвер · 18 грудня ст. ст.
Мчч. Севастіана і дружини його: Никострата (скарбника), жінки його Зої, Касторія, Транквілліна пресвітера і синів його Маркеліна й Марка, дияконів, Клавдія, начальника над в’язницями, сина його Симфоріана, брата Вікторина, Тивуртія та Кастула (близько 287). Свт. Модеста, архієп. Єрусалимського (633–634). Прп. Флора, єп. Амійського (VII). Прп. Михаїла спов. (близько 845). Прп. Даниїла Пустельника (XV) (Румун.). Прп. Севастіана Сохотського, Пошехонського (близько 1500). Прославлення прав. Симеона Верхотурського (1694). Мч. Віктора Матвєєва (1937); сщмчч. Фадея (Успенського), архієп. Тверського, Миколая (Климентьєва), архієп. Великоустюзького, Ілії Бенеманського, Іоанна Миронського, Володимира Преображенського і Миколая Кобранова пресвітерів (1937); сщмч. Сергія Астахова диякона і мц. Віри Трукс (1942).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам Севастіану та іншимглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Свети́льницы све́тлии я́вльшеся,/ Боже́ственнии му́ченицы,/ тварь всю све́тлостию чуде́с озаря́ете,/ неду́ги разреша́юще,/ и глубо́кую тьму всегда́ отгоня́юще,// Христу́ Бо́гу моля́щеся непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 9:10-16)
Історія тече і, здається, невблаганно визначає окремі події. Скільки було підготовок до прийняття Спасителя!.. Нарешті, прийшов найближчий Його дороговказ, Іоанн, але що вийшло? З Іоанном "вчинили... як хотіли"; і Син Людський принижений і постраждав (Мк. 9:12-13). Перебігу подій не можна було переломити: він узяв своє. Так і завжди поточна історія все захоплює слідом за собою. Питається тепер: де ж свобода? І що вона таке за такого порядку подій? Не більше, як привид. Так зазвичай міркують фаталісти. Але ця всевизначальна необхідність перебігу подій тільки гадана; на ділі всі події людські, і загальні, і окремі, — плід вільних починань людини. Загальне тече саме так тому, що всі або більшість того хочуть; і окреме узгоджується із загальним, тому що той і інший зокрема того хочуть. Доказ тому очевидний: серед доброго загального буває окреме погане; і серед поганого загального буває окреме добре. І ще: серед міцно сформованого загального зароджується окреме, яке, розростаючись і зміцнюючись дедалі більше, пересилює колишнє загальне і займає його місце. Але це окреме завжди справа свободи. Що спільного у християнства з характером часу, в який воно зачалося? Воно засіяне кількома особами, які не були породженням необхідної течії історії; воно привертало охочих, міцно розширювалося і стало спільною справою тогочасного людства, а все-таки воно було справою свободи. Те саме і в поганому напрямку: як розбестився Захід? Сам себе розбестив: почали замість Євангелія вчитися в язичників і переймати в них звичаї — і розбестилися.* Те саме буде і в нас: почали ми вчитися у відпалого від Христа Господа Заходу, і перенесли в себе дух його, скінчиться тим, що, подібно до нього, відступимося від істинного християнства. Але в усьому цьому нічого немає такого, що б визначало майбутнє попри наш особистий вибір: захочемо — і проженемо західну темряву; не захочемо — і зануримося, звісно, в неї.
*Святитель Феофан тут має на увазі матеріалістичний і атеїстичний погляд на світ і людину, який тоді саме поширився у європейській філософії.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter