26 грудня 2026

(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.

Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.

(Лк. 13:18-29)
"Намагайтеся увійти крізь вузькі врата" (Лк. 13:24). Вузькі ворота — життя не з власної волі, не за своїми бажаннями, не на догоду собі; широкі ворота — життя за всіма рухами і прагненнями пристрасного серця, без найменшої собі відмови в чому-небудь. Таким чином, ворота в Царство — самообмеження. Стримуй себе в усьому — і це буде те саме, що напруження або натиск у двері, щоб відчинити їх і протіснитися крізь них. Як і чим себе стримувати? Заповідями Божими, протилежними пристрасним рухам серця. Коли починаєш сердитися на когось, згадай заповідь Господа: "не гнівайтеся... даремно" (Мф. 5:22), і стримай тим серце своє. Коли прийдуть блудні рухи, наведи на думку заборону навіть і дивитися на жінку з пожадливістю, і стримай тим свою хіть. Коли захочеться засудити когось, згадай слово Господнє, що цим ти робиш Суддю Небесного невблаганним щодо себе, і стримай тим свою зарозумілість. Так щодо і до всякого порочного руху. Збери проти кожного з них вислови Божественного Письма і тримай їх у пам'яті. Щойно вийде з серця якесь погане бажання, ти негайно в'яжи його спрямованим проти нього висловом; або наперед обв'яжи всі свої бажання і думки Божественними словами і ходи в них: будеш, ніби у кайданах. Але в цих кайданах — свобода, або вільний шлях у Царство Боже.

(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.