5 грудня 2026
субота · 22 листопада ст. ст.
Післясвято Введення. Апп. від 70-ти Филимона та Архипа і мц. рівноап. Апфії (I). Мц. Кікілії (Цецилії) та мчч. Валеріана, Тивуртія і Максима (близько 230). Мч. Менігна (250). Мч. Прокопія читця (303). Прп. Агави ісмаїльтянина (V). Прав. Михаїла воїна, болгарина (866). Блгв. Ярополка, у Святому Хрещенні Петра, кн. Володимир-Волинського (1086). Блгв. кн. Михаїла Тверського (1318). Сщмч. Володимира Рясенського пресвітера (1932), сщмчч. Іоасафа (Жевахова), єп. Могильовського, Іоанна Баранова, Василія Бови, Павла Євдокімова, Якова Соколова, Феодора Гусєва, Іоанна Смирнова, Ілії Громогласова, Олексія Бенеманського, Афанасія Мілова пресвітерів і прмч. Герасима (Мочалова) (1937). Прмчч. Євтихія (Діденко), Авеніра (Синицина), Савви (Суслова), Марка (Махрова) і мч. Бориса Козлова (1937). Прп. Параскеви (Матієшиної) спов. (1953).
Читання Святого Письма
На літургії
Рядове
Тропарі та кондаки
Апостоламглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столи святи́и,/ моли́те Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Я́ко зве́зды всесве́тлыя, просвеща́ющия концы́,/ апо́столы Христо́вы восхва́лим, Филимо́на сла́вного, и Архи́ппа свяще́ннаго,/ и Они́сима, и Ма́рка, и Аполло́са, с ни́миже и Апфи́ю всему́друю, вопию́ще:// моли́те непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 9:57-62)
"Хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого" (Лк. 9:62). Тобто хто думає спасатися, а тим часом озирається і на те, що належить кинути задля спасіння, той не спасається, не йде, не прямує до Царства Божого. Треба вже остаточно покінчити з усім тим, що несумісне зі справою спасіння. Ті, хто задумав спасатися, і самі це бачать, але розставання з деякими прив'язанностями відкладають усе до завтра. Раптом порвати все — видається занадто великою жертвою. Хочуть зрікатися поволі, щоб і іншим не впадало в око, — і завжди майже програють. Заводять порядки спасительні, а сердечні прихильності залишають незмінними. Спочатку невідповідність дуже різка: але "завтра" і обіцяна зміна їх затуляє вуста совісті. Таким чином, усе завтра та завтра, — совість втомлюється товкмачити все одне й те саме і, врешті-решт, замовкає. А тут починають приходити думки, що й так можна залишити. Думки ці міцніють, а потім і назавжди закріплюються. Утворюється особа зовні справна, але з внутрішньою несправністю. Це розфарбована труна перед очима Божими. Головне те лихо, що навернення таких буває так само важким, як і тих, що загрубіли в гріхах відкритих, якщо ще не важче... А здається, що все нічого.
Ще 1 думка
(Лк. 10:1-15)
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: «і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже» (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? «Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому» (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter