4 грудня 2026
п’ятниця · 21 листопада ст. ст.
ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
На утрені величання: «Величаем Тя, Пресвятая Дево, Богоизбранная Отроковице, и чтем еже в храм Господень вхождение Твое». Замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята. 1-й приспів: «Ангели, вхождение Пречистыя зряще, удивишася, како Дева вниде во Святая святых». Відпуст: «Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, (на Літургії — з доданням: святых славных и всехвальных апостол, иже во святых отца нашего Иоанна, архиепископа Константиня града, Златоустаго) преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец»
Тропарі та кондаки
Введенняглас 4
Тропар, глас 4
Днесь благоволе́ния Бо́жия предображе́ние,/ и челове́ков спасе́ния пропове́дание,/ в хра́ме Бо́жии я́сно Де́ва явля́ется,/ и Христа́ всем предвозвеща́ет./ Той и мы велегла́сно возопии́м:// ра́дуйся смотре́ния Зижди́телева исполне́ние.
Кондак, глас 4
Пречи́стый храм Спа́сов,/ многоце́нный черто́г и Де́ва,/ свяще́нное сокро́вище сла́вы Бо́жия,/ днесь вво́дится в дом Госпо́день, благода́ть совводя́щи,/ Я́же в Ду́се Боже́ственном,/ Ю́же воспева́ют А́нгели Бо́жии:// Сия́ есть селе́ние Небе́сное.
Величання
Велича́ем Тя,/ Пресвята́я Де́во,/ Богоизбра́нная Отрокови́це,/ и чтим е́же в хра́м Госпо́день// вхожде́ние Твое́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
Ще 2 думки
(Лк. 16:15-18,17:1-4)
"Неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять!" (Лк.17:1). Отже, жити з плеча, нарозхрист не можна. Треба обережно озиратися, як би не спокусити когось. Розум хизується і ні на кого не дивиться; а тим часом збуджує навкруги спокуси ділом, а більше словом. Спокуса зростає і збільшує біду самого спокусника, а він того не чує і ще більше розширюється в спокусах. Благо, що погроза Божа за спокусу тут, на землі, майже не виконується в сподіванні виправлення; це відкладено до майбутнього суду і відплати; тоді тільки відчують спокусники, наскільки велике зло спокуса. Тут же ніхто майже й не думає про те, спокусить чи не спокусить він своїми справами і словами оточуючих. Два гріхи, які в очах Божих дуже великі, ні в що не ставляться людьми: це - спокуса і осуд. Спокуснику, за словом Господа, краще не жити; той, хто засуджує, вже засуджений. Але ні той, ні інший не думають про це і навіть сказати не можуть, чи грішні вони в чомусь подібному. Яке, справді, засліплення оточує нас і як безтурботно ходимо ми посеред смерті!
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter