29 жовтня 2026

(Лк. 9:7-11)
Почувши про діла Христа Спасителя, Ірод казав: «Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей?» — і побажав бачити Його. Бажав бачити і шукав нагоди для того, але не удостоївся, бо шукав не для віри і спасіння, а через порожню допитливість. Вона є лоскотанням розуму; не істина дорога їй, а новина, і особливо ефектна. Через те вона нерідко не задовольняється самою істиною, а серед неї шукає чогось особливого, а вигадавши це особливе, вона на ньому і зупиняється й інших приваблює до того. Істина тут стає позаду, а попереду стоїть своя вигадка. У наші дні такою є замашка німецького розуму. Німці схибнулися на тому, щоб вигадувати. Усю галузь істини Божої, мов туманом, закрили своїми вигадками. Візьміть хоч догмати, хоч мораль, хоч історію, хоч слово Боже — усе так захаращено вигадками, що до істини Божої і не доберешся. А водночас вони їх цікавлять і тих, хто однієї з ними налаштованості. Істина Божа проста; чи гордому розумові займатися нею? Він краще своє вигадає. Це ефектно, хоча й порожно і слабко, як мережа павутинна. Щоб побачити, що це так, прогляньте нинішні теорії світобудови: вони схожі на маячню сонного чи сп'янілого. А вже якими гарними здаються винахідникам! Скільки витрачається на це сил і часу — і все дарма! Справа здійснилася просто: «Сказав — і стало; звелів — і було створене». Кращого за це вирішення ніхто не придумає.