...

Святий Георгій Троїцький сповідник, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 16-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священносповідник Георгій Олександрович Троїцький народився 1873 року в селі Дарищі Коломенського повіту Московської губернії. Він закінчив Московську духовну семінарію і вчителював у церковнопарафіяльній школі Миколо-Угреського монастиря. У 1898 році Георгій був висвячений на священника. До 1903 року він служив у різних селах Серпуховського району Московської області.

Того року священноначаліє призначило його до Спаського храму села Рай-Семенівське Серпуховського району. У цьому храмі священник Георгій Троїцький прослужив до 1930 року і був останнім у ньому настоятелем. Після заслання священника храм був закритий і розорений. Богослужіння відновилися в ньому в 90-х роках ХХ століття.

Жителі сіл Рай-Семенівське, Станково та низки інших, які входили до парафії Спаського храму, 1929 року ухвалили рішення про закриття церкви. Вісімнадцятирічний комсомолець, голова гуртка місцевих безбожників, на засіданні сільської ради порушив питання про залучення селянства до союзу безбожників. Тоді ж і було порушено питання про закриття церкви.

На Різдво Христове 1930 року сільська рада заборонила отцю Георгію ходити по домівках парафіян. “На Різдвяні свята, — як розповів згодом отець Георгій на допиті, — після служби я повідомив своїм вірянам про те, що є чутки про закриття храму, а також повідомив їм, що є постанова сільради, щоб я на святах не ходив парафією. Зазначене повідомлення я робив, щоб поставити вірян до відома. Також мною було сказано про податки, котрі наклали на церкву, і як потрібно вчинити, бо в церкві грошей немає. На мої повідомлення віряни мені сказали, що як же можуть закрити церкву, коли є віряни… просили мене, щоб я ходив парафією. Але боячись, щоб не вийшло якоїсь неприємності, я їх просив, щоб вони написали заяву. Тут же заяву було написано і підписано вірянами”.

У цих діях священника влада побачила антирадянський виступ. Почалося розслідування обставин того, що сталося.

Голова Рай-Семенівської сільської ради, викликаний 22 січня на допит, засвідчив, що “з боку нашого священника антирадянських виступів не спостерігалося”. Декілька свідків сказали, що отець Георгій закликав чинити опір намірам влади закрити в селі храм. На допиті отець Георгій винним себе не визнав, заявивши, що “антирадянської діяльності не вів”.

2 лютого 1930 року священника Георгія Троїцького заарештували й ув’язнили в Серпуховському виправно-трудовому будинку.

За підсумками розслідування було складено обвинувальний висновок, де провину священника було сформульовано так: “У січні 1930 року священник Троїцький у Рай-Семенівській церкві з амвона виголосив промову, в якій скаржився на погане життя, що церкву задавили податками тощо. Запальні слова Троїцького настільки подіяли на присутніх, що останні вчинили галас і робили всілякі вигуки проти окремих представників влади. З огляду на те, що у справі не зібрано достатньо доказів для віддання винного суду, подальше слідство припинити; але, беручи до уваги посилення активності та опору класових ворогів і соціальну небезпечність обвинуваченого, у порядку постанови ВЦВК від 20 березня 1924 року, оголошеної у наказі ОДПУ № 142 від 2 квітня 1929 року, справу з обвинувачення Троїцького Георгія Олександровича направити до Особливої Наради при колегії ОДПУ для позасудового розгляду”.

23 лютого 1930 року було винесено вирок: вислати через ОДПУ до Північного краю на три роки.

Після етапу в серпні 1930 року отець Георгій разом зі священником Олександром Державіним, також висланим ОДПУ до Північного краю, оселилися на проживання в селі Усть, що за тридцять п’ять верст від Усть-Цільми.

Після приїзду виявилося, що храму в селі немає, а жителі села є старообрядцями. Квартира, де оселилися священники, сподобалася місцевому вчителеві, тож духовенство змусили з неї з’їхати і шукати нову.

Влаштуватися працювати було ніде, важку фізичну роботу через вік отець Георгій виконувати не міг. Жили священники у великих злиднях. Часом їсти було зовсім нічого. На гроші, які надсилали, купити що-небудь було ніде.

6 серпня 1931 року отець Георгій захворів. Через декілька днів хвороба посилилася: розпочалася сильна блювота, біль у животі. Отець Георгій перестав їсти і пити. У такому стані він пролежав кілька днів. Отець Георгій повільно згасав, і 29 жовтня 1931 року він помер, імовірно від черевного тифу.

Поховали його в селі Усть. Весь час хвороби за ним доглядав священник Олександр Державін, який і подбав про його поховання. Щоб розрахуватися за гроб, довелося продати місцевим жителям підрясник і чоботи отця Георгія. Отець Олександр відспівував його, у дні пам’яті ходив служити панахиду на його могилу. Місце поховання священносповідника Георгія нині невідоме.