22 квітня 2026

"Розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога? Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули." (Діян.4:19-20). Так говорили владі св. апостоли Петро та Іоанн, коли їм забороняли говорити про Господа Іісуса Воскреслого, після того, коли вони Ім'ям Його зцілили кульгавого від дитинства. Не побоялися вони погроз, бо очевидність істини не дозволяла їм мовчати: ми бачили й чули, говорили вони, і руки наші торкалися, як потім додав св. Іоанн (1Ін.1:1).

Вони очевидці: очевидці ж, за засадами людського пізнання, - перші надійні свідки істини. У цьому відношенні жодна галузь людських знань не має подібних свідків. Через те, що відтоді минуло 18 1/2 століть (тепер уже 20. - ред.), сила їхнього свідчення не применшилася анітрохи, а отже не применшилася й очевидність істини, яку вони свідчать. Якщо відпадають у невір'я, - а нині тих, хто відпадає, дуже багато, - то відпадають не з іншої причини, як тільки через нестачу розсудливості. Не хочуть обговорити і захоплюються примарами, яким лестощі серця порочного охоче надають деяку ймовірність. Бідні душі! Гинуть, уявляючи, що потрапили, нарешті, на належний слід, і радіючи тому особливо, що перші вступили в цю колію і стали для інших передовими вожаками. Але не велика радість сидіти на зібранні насмішників.