19 квітня 2026
неділя · 6 квітня ст. ст.
Свт. Євтихія, архієп. Константинопольського (582). Мчч. Єремія та Архилія ієрея (III). Прп. Платоніди Сирської (308). Мчч. 120-ти Персидських (344–347). Рівноап. Мефодія, архієп. Моравського, учителя Словенського (885). Мчч. Петра Жукова і Прохора Михайлова (1918); сщмч. Іоанна Бойкова пресвітера (1934); сщмч. Якова Бойкова пресвітера (1943); прп. Севастіана Карагандинського (Фоміна), спов. (1966).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителю Євтихію Константинопольськомуглас 4
Тропар, глас 4
Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́/ я́же веще́й и́стина,/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая./ О́тче Евтихи́е,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак , глас 8
Боже́ственнаго ве́рно Евтихи́я вси пою́ще, лю́дие,/ любо́вию да ублажи́м, я́ко па́стыря вели́ка и служи́теля,/ и учи́теля прему́дра, и прогони́теля ересе́й,// мо́лит бо Го́спода о всех нас.
Апостолу Фоміглас 2
Тропар, глас 2
Учени́к Христо́в быв, Боже́ственнаго собо́ра апо́стольскаго соприча́стник,/ неве́рствием бо Христо́во Воскресе́ние извести́в,/ и Того́ пречи́стую страсть осяза́нием уве́рив, Фомо́ всехва́льне,// и ны́не нам проси́ ми́ра и ве́лия ми́лости.
Кондак, глас 4
Прему́дрости благода́ти испо́лнен/ Христо́в апо́стол, и служи́тель и́стинный,/ в покая́нии вопия́ше Тебе́:// Ты мой еси́ Бог же и Госпо́дь.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.
Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.
Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter