...

Рівноапостольний Мефодій, архієпископ Моравський, учитель Словенський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 6-й день / травня на 11-й день / липня на 27-й день – Собор Болгарських просвітителів / жовтня на 10-й день – Собор Волинських святих

Святі рівноапостольні першовчителі і просвітителі слов’янські, брати Кирил і Мефодій походили зі знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Константин (Кирил – його чернече ім’я) – наймолодшим. Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному із підпорядкованих Візантійській імперії слов’янських князівств, імовірно, Болгарському, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному із монастирів на горі Олімп. Святий Константин змалку вирізнявся великими здібностями і навчався разом з малолітнім імператором Михаїлом у найкращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Константин досконало осягнув усі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він твори святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Константин отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання святий Константин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Розшуканий там і повернутий до Константинополя, він був призначений учителем філософії у Вищій константинопольській школі. Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Константина були такі великі, що йому вдалося перемогти в дебатах вождя єретиків-іконоборців Аннія. Після цієї перемоги Константин був посланий імператором на диспут для суперечки про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також здобув перемогу. Повернувшись, святий Константин пішов до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час у безперервній молитві і читанні творів святих отців.

Незабаром імператор викликав обох святих братів із монастиря і відправив їх до хозарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час у місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати чудесним чином знайшли мощі священномученика Климента, папи Римського (пам’ять 25 листопада). Там же в Корсуні святий Константин знайшов Євангеліє і Псалтир, написані “руськими буквами”, і людину, що розмовляла руською, і почав вчитися у цієї людини читати і говорити її мовою. Після цього святі брати вирушили до хозарів, де здобули перемогу в суперечках з іудеями й мусульманами, проповідуючи євангельське вчення. На шляху додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися до Константинополя. Святий Константин залишився в столиці, а святий Мефодій отримав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, недалеко від гори Олімп, де він подвизався раніше.

Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, якого гнобили німецькі єпископи, з проханням надіслати в Моравію вчителів, котрі могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою. Імператор покликав святого Константина і сказав йому: “Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає”. Святий Константин з постом і молитвою приступив до нового подвигу. За допомогою свого брата святого Мефодія та учнів Горазда, Климента, Сави, Наума й Ангеляра він склав слов’янську азбуку і переклав слов’янською мовою книги, без яких не могло звершуватися богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було 863 року.

Після завершення перекладу святі брати вирушили до Моравії, де їх прийняли з великою честю, і стали навчати богослужіння слов’янською мовою. Це викликало злість німецьких єпископів, які звершували в моравських церквах богослужіння латинською мовою, і вони повстали проти святих братів, стверджуючи, що богослужіння можна звершувати лише однією з трьох мов: єврейською, грецькою або латинською. Святий Константин відповідав їм: “Ви визнаєте лише три мови, гідних того, щоб славити ними Бога. Але Давид волає: “Співайте Господеві вся земля, хваліть Господа всі народи, всякий подих хай хвалить Господа!” І у Святому Євангелії сказано: “Йдіть же навчайте всі народи””. Німецькі єпископи були посоромлені, але озлобилися ще більше й подали скаргу до Риму. Святі брати були покликані в Рим для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Константин і Мефодій вирушили до Риму. Дізнавшись про те, що святі брати несуть із собою святі мощі, папа Адріан з кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння слов’янською мовою, а перекладені братами книжки наказав покласти в римських церквах і звершувати Літургію слов’янською мовою.

Перебуваючи в Римі, святий Константин занедужав і, в дивовижному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з ім’ям Кирил. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирил помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирил заповідав братові своєму, святому Мефодію, продовжувати їхню спільну справу – просвітлення слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій благав Папу Римського дозволити відвезти тіло брата для поховання його на рідній землі, але папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них почали відбуватися чудеса.

Після смерті святого Кирила папа, виконуючи проханню слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія до Паннонії, висвятивши його на архієпископа Моравії і Паннонії, на стародавній престол святого апостола Андроника. У Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати богослужіння, писемність і книги слов’янською мовою. Це знову викликало лють німецьких єпископів. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, якого заслали в ув’язнення до Швабії, де протягом двох з половиною років він зазнав багатьох страждань. Звільнений за наказом папи Римського Іоанна VIII і відновлений у правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя та його дружину Людмилу (пам’ять 16 вересня), а також одного з польських князів. Втретє німецькі єпископи влаштували гоніння на святителя за неприйняття римського вчення про ісходження Святого Духа від Отця і від Сина. Святителя Мефодія викликали до Риму, але він виправдався перед папою, зберігши в чистоті православне вчення, і його знову повернули до столиці Моравії – Велеграда.

Тут в останні роки свого життя святитель Мефодій за допомогою двох учнів-священників переклав слов’янською мовою весь Старий Завіт, окрім Маккавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) та святоотцівські книги (Патерик).

Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного зі своїх учнів – Горазда як на гідного собі наступника. Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було здійснено трьома мовами – слов’янською, грецькою і латинською; його поховали в соборній церкві Велеграда.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь равноапостольному Мефодию, архиепископу Моравскому, глас 4

Святи́теля Твоего́, Христе́,/ творя́щим све́тло торжество́ успе́ния/ ми́лость Твою́ свы́ше пода́ждь,/ отве́рзи же Ца́рствия две́ри,/ разреши́ же у́зы на́ша мно́гих грехо́в/ хода́тайством свята́го Твоего́ ученика́,// отца́ на́шего.

Кондак равноапостольному Мефодию, архиепископу Моравскому, глас 2

Боже́ственна и ве́рна Мефо́дия/ вси́ воспои́м лю́дие, и любо́вию ублажи́м,/ я́ко па́стыря вели́каго слове́ном,/ служи́теля Тро́ицы че́стна,/ прогони́теля е́реси,// мо́лит бо ся о всех нас.

Молитва равноапостольным Киpиллу и Мефодию, учителем Словенским

О, пресла́внии просвети́телие слове́нских язы́к, святи́и равноапо́стольнии Мефо́дие и Кири́лле, ва́ших письме́н и уче́ний све́том просвети́вшеся и в ве́ре Христо́вой наста́вльшеся, я́ко ча́да ко отце́м, усе́рдно ны́не прибега́ем и сокруше́нием серде́чным мо́лимся: а́ще и заве́т ва́ших не соблюдо́хом, о угожде́нии бо Бо́гу небрего́хом и от бра́тняго единомы́слия в ве́ре отпадо́хом, оба́че я́коже дре́вле в земно́м житии́ ва́шем, си́це и ны́не гре́шных и недосто́йных не отврати́те тщи, но, я́ко иму́ще ве́лие ко Го́споду дерзнове́ние, приле́жно Того́ моли́те, да обрати́т нас в путь спасе́ния, да умири́т раздо́ры единове́рных, да приведе́т к единомы́слию отпа́вших и всех нас ду́хом любве́ да соедини́т Еди́ней Святе́й, Собо́рней и Апо́стольстей Це́ркви! Ве́мы бо, я́ко мно́го мо́жет моли́тва пра́ведных по благосе́рдию Влады́ки. Не оста́вите у́бо нас, уны́лых и недосто́йных, чад ва́ших, и́хже ра́ди грехо́в па́ства ва́ша, враждо́ю разделя́ема и собла́знами иносла́вных прельща́ема, ума́лися, о́вцы же слове́сныя, разрыва́емы, восхища́ются во́лки губи́тельными. Пода́ждьте у́бо нам моли́твами ва́шими ре́вность Правосла́вия, я́ко да оте́ческая преда́ния до́бре сохрани́м, кано́ны церко́вные ве́рно соблюде́м, вся́ких лжеуче́ний стра́нных отбежи́м и, та́ко в житии́ богоуго́дном преспева́юще, жи́зни ра́йския на Небеси́ сподо́бимся, иде́же ку́пно с ва́ми просла́вим в Тро́ице Еди́наго Бо́га во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці