10 лютого 2026
вівторок · 28 січня ст. ст.
Посту немає
Прп. Єфрема Сиріна (373–379). Прп. Палладія пустельника (IV). Прп. Ісаака Сиріна, єп. Ніневійського (VII). Прп. Єфрема Новоторзького (1053). Прп. Єфрема Печерського, єп. Переяславського, в Ближніх печерах (близько 1098). Прп. Феодосія Тотемського (1568). Св. Феодора Богоявленського спов., пресвітера (1933), сщмч. Ігнатія (Садковського), єп. Скопинського, мц. Ольги Євдокимової (1938); сщмч. Володимира Піщуліна пресвітера (1938); прмч. Варфоломія (Ратних) (1938); прп. Леонтія (Стасевича) спов. (1972). Суморинської-Тотемської ікони Божої Матері.
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Єфрему Сирінуглас 8
Тропар, глас 8
Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней, сия́я чудесы́, Ефре́ме о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Час при́сно прови́дя Суда́,/ рыда́л еси́ го́рько, Ефре́ме, я́ко любобезмо́лвный,/ де́лателен же был еси́ в де́лех учи́тель, преподо́бне.// Те́мже, о́тче всеми́рный, лени́выя воздвиза́еши к покая́нию.
Преподобному Єфрему Печерськомуглас 8
Тропар, глас 8
Ду́хом горя́ путеше́ствия к святы́м место́м,/ стра́нствовал еси́ в Гре́ческую зе́млю,/ святи́телю Ефре́ме,/ отню́дуже со мно́гою по́льзою возвраща́яся,/ уста́в свята́го Студи́йскаго монастыря́ списа́в,/ а́ки не́кий многоче́стен дар, се́мо прине́сл еси́,/ и́мже и днесь Це́рковь наша управля́ема// сла́вит тебе́, и́стиннаго о ней промы́сленника.
Кондак, глас 8
Це́ркви Правосла́вной Рустей по жела́нию Богоно́снаго Феодо́сия уста́в Студи́йский прине́сшаго,/ во святи́телех же све́тло просия́вшаго/ и ста́до свое́ до́бре упа́сшаго,/ восхваля́ем тя, Ефре́ме,// я́ко моля́щася Го́сподеви о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Ще 1 думка
(Мк. 14:10-42)
Святий Петро з таким натхненням запевняв, що не відречеться Господа; а коли дійшло до діла, відрікся від Нього, та ще й тричі. Така неміч наша! Не будь же самовпевнений і, коли входиш у середовище ворогів, на Господа поклади всю надію перемогти їх. Для того і попущене було таке падіння і настільки високій людині, щоб після того ніхто вже не насмілювався сам собою виконати щось добре чи перемогти якогось ворога, внутрішнього чи зовнішнього. Однак надіятись на Господа надійся, та і своїх рук не опускай. Допомога від Господа приходить на наші зусилля і, поєднуючись з ними, робить їх потужними. Якщо немає цих зусиль, нема на що зійти допомозі Божій, вона і не прийде. Але знову ж, якщо буде в тобі самовпевненість і, як наслідок, відсутність потреби допомоги і пошуку її — вона також не прийде. Як їй прийти туди, де вона вважається зайвою?! І прийняти її в такому випадку нічому. Приймається вона серцем. І серцем відкривається для прийняття почуття необхідності. Так те й інше потрібне. Боже, поможи! але і сам ти не лежи.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter