22 грудня 2025
понеділок · 9 грудня ст. ст.
Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Пророчиці Анни, матері прор. Самуїла (1100 р. до Р. Х.). Свт. Софронія, архієп. Кіпрського (VI). Прп. Стефана Новосіятеля (912). Сщмч. Володимира Виноградова пресвітера (1919); сщмч. Володимира Джуринського пресвітера і мц. Євфросинії Джуринської (1920); сщмчч. Василія Ягодіна й Олександра Буравцева пресвітерів (1937). Ікони Божої Матері, йменованої «Несподівана Радість» (XVII).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Зачаттяглас 4
Тропар, глас 4
Днесь безча́дия у́зы разреша́ются,/ Иоаки́ма бо и А́нну услы́шав Бог,/ па́че наде́жды, роди́ти тем я́ве обещава́ет Богоотрокови́цу,/ из Нея́же Сам роди́ся Неопи́санный, Челове́к быв,/ а́нгелом повеле́в вопи́ти Ей:// ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю.
Кондак, глас 4
Пра́зднует днесь вселе́нная А́ннино зача́тие,/ бы́вшее от Бо́га:// и́бо та породи́ па́че сло́ва Сло́во ро́ждшую.
Богородиці перед іконою «Несподівана Радість»глас 4
Тропар, глас 4
Днесь, ве́рнии лю́дие, духо́вно торжеству́ем,/ прославля́юще Засту́пницу усе́рдную ро́да христиа́нскаго,/ и притека́юще к пречи́стому Ея́ о́бразу, взыва́ем си́це:/ о, Преми́лостивая Влады́чице Богоро́дице,/ пода́ждь нам неча́янную ра́дость,/ обремене́нным грехи́ и скорбьми́ мно́гими,/ и изба́ви нас от вся́каго зла,// моля́щи Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего,/ спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 6
Не и́мамы ины́я по́мощи,/ не и́мамы ины́я наде́жды,/ ра́зве Тебе́, Влады́чице./ Ты нам помози́,/ на Тебе́ наде́емся,/ и Тобо́ю хва́лимся,/ Твои́ бо есмы́ раби́,// да не постыди́мся.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 8:11-21)
Плив Господь з учнями на інший бік моря, а вони забули взяти хлібів, і мали з собою тільки один хліб, і стали думати, як тут їм бути. Знаючи їхні думки, Господь нагадав про насичення чотирьох і п'яти тисяч народу, підвівши їх тим до твердої надії, що поруч із Ним не вмруть з голоду, хоч би й жодного хліба не мали. Скільки тривог наводить іноді на кожного думка про невідоме майбутнє! Заспокоєння від цих тривог одне — надія на Господа, а оживлення і зміцнення [її] почерпається з розумного розгляду того, що вже було з нами і з іншими. Не знайдеться жодна людина, яка б у житті своєму не зазнала несподіваного порятунку від біди або несподіваних поворотів її життя на краще. Спогадами про такі випадки й оживляй душу свою, коли почнуть мучити її похмурі думки про те, що робити. Бог усе влаштує на краще і тепер, як бувало раніше. Покладися на Нього; ще перед порятунком від біди, Він пошле тобі благодушність, за якої і не помітиш біди своєї. "Того, хто покладається на Господа, огортає милість" (Пс. 31:10). Розглядай приклади цього у Святому Письмі, у житіях святих, у своєму житті й житті знайомих твоїх — і побачиш, як у дзеркалі, наскільки "близький Господь до всіх, хто прикликає Його" (Пс. 144:18). І страх за долю свою не збурить душі твоєї.
Ще 1 думка
(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.
Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.
Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter