Преподобний Стефан Новосіятель
День пам'яті (н. ст.)
Місяця грудня на 9-й день
Преподобний Стефан народився 838 року і був вихований в Константинополі. Його батьки, Захарія і Феофанія, вирізнялися благочестям та християнськими чеснотами. Щойно народилося немовля, у нього на грудях виявилося прекрасне зображення хреста. Воно було видимим знаком того “розп’яття плоті з пристрастями і похотями” (Гал. 5:24), яке проявив він у подальшому своєму житті.
Досягнувши підліткового віку, преподобний Стефан охоче і з старанністю зайнявся книжковим вченням, зберігаючи покірність батькам. Коли архієрейську кафедру посів святий Мефодій (842–846), то за влаштуванням Божим благочестивий Захарія, батько Стефана, був удостоєний пресвітерського сану. Тоді ж і богомудрий Стефан прийняв постриг та став кліриком тієї самої церкви, де служив батько.
На вісімнадцятому році, після смерті батька, преподобний Стефан взяв на себе подвиг затворництва. Усамітнюючись у церкві святого і верховного апостола Петра, він перебував там у невпинній молитві і харчувався лише овочами.
У цьому храмі він невдовзі отримав у своєму подвигу підбадьорення з неба. Одного разу вночі йому з’явився апостол Петро і сказав:
— Мир тобі, чадо. Нехай буде тобі на благо цей початок доброчесного життя твого і нехай укріпить тебе в тому Господь.
Проживши так три роки, Стефан сподобився і видіння священномученика Антипи. Він, з’явившись святому Стефанові, сказав:
— Мир тобі, чадо. Будь уважний до себе; не залишу тебе.
Це спонукало преподобного ще більше посилити свій подвижницький труд в молитві і пості. Відтоді він лише одного разу чи двічі на тиждень їв овочі і до того ж без солі. Проводячи так життя, Стефан досяг високого ступеня моральної чистоти і звершив багато чудес.
Коли преподобному Стефану було сорок років, стався великий землетрус. Внаслідок нього церква святого Антипи, при якій жив преподобний, була зовсім зруйнована. Після цього преподобний Стефан оселився в гробовій печері. У ній він провів дванадцять років.
Потім святий прийняв ангельський схимницький образ. Тільки в Господні свята, після Божественної служби, він їв по одному овочу і пив трохи води.
Протягом п’ятдесяти років святий Стефан проходив свій тісний, суворо подвижницький шлях життя. Він здобув від Господа велику благодать, просіявши в сузір’ї святих, подібно до давніх подвижників Православної Церкви. За це він був названий “Новосіятелем”.
Згідно з прологами, преподобний Стефан помер 912 року.