6 листопада 2025

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

(Лк. 11:14-23)

«Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; коли ж сильніший за нього нападе на нього і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою розділить» (Лк. 11:21-22). Це іносказання пояснює, як Господом розорюється влада бісівська над душами. Поки душа у гріху, нею володіє дух злий, хоч і не завжди явно показує те. Він сильніший за душу, тому і не боїться повстання з її боку, володарює і тиранить над нею без спротиву. Але коли Господь приходить у душу, приваблений вірою і покаянням, тоді розриває всі пута сатанинські, виганяє біса та позбавляє його будь-якої влади над душею такого. І, поки працює душа та Господеві, біси не можуть запанувати над нею, бо вона сильна Господом, сильнішим за них. Коли ж душа сплохує і відхитнеться від Господа, біс знову нападає і бере гору, і буває їй, бідолашній, гірше, ніж раніше. Це загальний невидимий порядок явищ у духовному світі. Якби в нас відкрилися розумні очі, ми побачили б всесвітню боротьбу духів з душами: перемагає то одна, то інша сторона, залежно від того, спілкуються душі з Господом вірою, покаянням і ревнуванням про добрі діла чи відстають від Нього нестаранністю, недбалістю та збайдужінням до добра.

(Лк. 11:23-26)

«Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує» (Лк. 11:23). Виходить, що можна цілий вік трудитися і думати, що зібрано багато всілякого добра, а все марно, якщо збиралося не з Господом. Що ж означає збирати з Господом? Трудитися і діяти по вірі в Господа, по заповідях Його, з допомогою благодаті Його, надихаючись обітницями Його, — жити так, щоб духом життя був дух Христовий. Є у свіві дві області — добра і зла, істини і неправди. Тільки добро й істина становлять справжнє надбання, міцне і цінне; але добро й істина тільки від Господа і набуваються лише з Його допомогою. Зрозуміло, що хто не з Господом збирає, той не збере істини і добра, не збере того, що можна назвати справжнім надбанням, міцним і цінним. Такий що не збирав би — все не до пуття, все даремна праця, даремна витрата сил і часу.