26 серпня 2025
вівторок · 13 серпня ст. ст.
Віддання свята Преображення Господнього. Кончина (662), перенесення мощей прп. Максима Сповідника. Мчч. Іполита, Іринея, Авундія та мц. Конкордії, у Римі (258). Знайдення мощей блж. Максима, Христа заради юродивого, Московського (близько 1547). Кончина (1783), друге знайдення мощей (1991). Cвт. Тихона, єп. Воронезького, Задонського чудотворця. Сщмч. Іоанна Шишова, Іоасафа Панова і Константина Попова пресвітерів (1918); сщмчч. Серафима (Звездинського), єп. Дмитровського, Миколая Орлова та Якова Архипова пресвітерів, Олексія Введенського диякона (1937); мч. Василія Александрина (1942). Мінської (1500) та йменованих «Страсна» (1641) і «Семистрільна» (1830) ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Преображенняглас 7
Тропар, глас 7
Преобрази́лся еси́ на горе́, Христе́ Бо́же,/ показа́вый ученико́м Твои́м сла́ву Твою́,/ я́коже можа́ху,/ да возсия́ет и нам, гре́шным,/ свет Твой присносу́щный/ моли́твами Богоро́дицы,// Светода́вче, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 7
На горе́ преобрази́лся еси́,/ и я́коже вмеща́ху ученицы́ Твои́,/ сла́ву Твою́, Христе́ Бо́же, ви́деша,/ да егда́ Тя у́зрят распина́ема,/ страда́ние у́бо уразуме́ют во́льное,/ ми́рове же пропове́дят,// я́ко Ты еси́ вои́стину О́тчее сия́ние.
Преподобному Максиму Сповідникуглас 8
Тропар, глас 8
Правосла́вия наста́вниче,/ благоче́стия учи́телю и чистоты́,/ вселе́нныя свети́льниче,/ мона́шествующих богодухнове́нное удобре́ние,/ Макси́ме прему́дре,/ уче́ньми твои́ми вся просвети́л еси́, цевни́це духо́вная./ Моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 6
Свет трисия́нный, все́льшийся в ду́шу твою́,/ сосу́д избра́н показа́ тя, всеблаже́нне, явля́юща Боже́ственная конце́м,/ неудобопости́жных разуме́ний ты сказу́яй, блаже́нне,/ и Тро́ицу всем, Макси́ме, воспропове́дуяй я́сно,/ Пресущную Безнача́льну.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Мк. 1:16-22)
Господь навчав у синагозі Капернаумській, і всі дивувалися Його вченню: "бо Він навчав їх як той, хто має владу, а не як книжники" (Мк. 1:22). Ця влада — не тон повелительний, а сила впливу на душі й серця. Слово Його проходило всередину і в'язало совісті людські, вказуючи, що все так є, як Він говорив. Таким і завжди є слово, просякнуте силою Божественною, слово від Духа, або слово помазане. Таке воно було і у святих апостолів, і після них у всіх впливових учителів, які говорили не від вченості, а від того, як Дух давав їм провіщати. Це дар Божий, що здобувається, однак, трудами не над одним дослідженням істини, а більше над сердечним і життєвим засвоєнням її. Де це здійсниться, там слово просякнуте переконливістю, тому що переходить від серця до серця; тут і влада слова над душами. Книжникам, які говорять і пишуть від вченості, не дається така сила, бо вони говорять від голови і в голову пересипають своє міркування. У голові ж немає життя, а тільки верхівка його. Життя — у серці, і тільки те, що виходить із серця, може впливати на потоки життя.
(Мк. 1:23-28)
Біс славив Спасителя, а Спаситель сказав йому: "замовкни і вийди" (Мк. 1:25). Біси ніколи нічого не говорять і не роблять із доброю метою: завжди в них щось зле на думці. Так було і тут. Господь, не викриваючи підступів їхніх, одним словом припинив: "замовкни і вийди". Не хотів Він довго вести мову з лукавим духом. Тут нам урок. Мало-мало що гарненьке вдасться комусь зробити, одразу підсідає біс і починає сурмити у вуха: ти такий і такий. Не слухай і не входь у розмову з цим улесливим, а одразу навідріз скажи: "замовкни і вийди"; і слід його проведи зітханням і докором собі, і місце його окади скорботною молитвою. Він хоче породити зарозумілість і самопочуття, і з них потім роздмухати самовихваляння і марнославство, — всі такі помисли і почуття, які в духовному житті те саме, що злодії в життєвому побуті. Як ці, забравшись у дім, оббирають добро хазяйське, так і ті своїм укоріненням у душі все добре в ній нищать і геть викидають, так що нічого вже не залишається, за що потім похвалив би Господь.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter