14 серпня 2025

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Мф. 21:43-46) 
Архієреї і фарисеї зрозуміли, що Господь говорив притчі про них, розкривав їм очі, щоб побачили істину, що ж зробили вони з цієї нагоди? Придумували, як би вбити Господа. Якби упередження не кривило їхнього здорового глузду, їм слід було б, якщо не повірити, як вимагала очевидність вказівок, то обговорити уважно, чи не так і справді, як пояснює Спаситель. Упередження зіштовхнуло їх на криву дорогу, і вони потім виявилися богогубцями. І завжди так, і нині так. Німці*, а за ними й наші знімечені розумом, щойно зустрінуть у Євангелії чудо, негайно кричать: "неправда, неправда; цього не було і не могло бути, треба це викреслити". Чи не те саме це що вбити? Перегляньте всі книжки цих розумників, у жодній не знайдете вказівки причин, чому вони так думають; жоден із них нічого не може сказати проти того, чим доводиться істина євангельська, і жоден не подбав про те, щоб заглибитися у докази, якими люди, що мають здоровий глузд, викривають їхню неправдивість: повторюють усе лише своє, що бути не може, і тому не вірять Євангелію. І нічого з ними не поробиш: вони готові йти проти Самого Бога.

*Святитель Феофан тут має на увазі не німців як народ, а сучасних йому німецьких філософів XIX століття. Тогочасними критиками християнства були Людвіг Феєрбах, Артур Шопенгауер, Карл Маркс та Фрідріх Ніцше.

Серед Великого посту пропонується для поклоніння Чесний Хрест, щоб надихнути пісних трудівників до терпеливого несення піднятого ними ярма до кінця; а у вересні для чого це робиться? Так сталося? Але у промислительної Премудрості, яка все влаштовує, немає випадковостей. Ось це для чого: у вересні прибирають із поля, принаймні в нас. Отже, щоб одні з християн, відчуваючи достаток, не сказали: "душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися!" (Лк. 12:19), а інші від убогості не впали в дусі, постає перед очима всіх воздвизаємий Хрест. Він нагадує першим, що опора благополуччя — не майно, а християнське внутрішнє хрестоношення, коли зовнішнє, з благості Божої, складається. Других він спонукає у терпінні здобувати душі свої, надихаючи на це упевненістю, що з хреста йдуть просто до раю. Тому одні нехай терплять, сподіваючись, що йдуть прямим шляхом до Царства Небесного, а інші нехай куштують зовнішніх утіх зі страхом, щоб не закрити собі вхід на Небо.