4 травня 2025
неділя · 21 квітня ст. ст.
Святих жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусани та інших; праведних Іосифа Аримафейського і Никодима (перехідне святкування в Неділю 3-тю після Пасхи). Блгв. Тамари, цариці Грузинської (1213) (перехідне святкування в Неділю 3-тю Пасхи). Сщмч. Януарія єп. і з ним мчч. Прокула, Сосія та Фавста дияконів, Дисидерія читця, Євтихія та Акутіона (близько 305). Мч. Феодора, що в Пергії, та мчч. матері його Филипії, Діоскора, Сократа й Діонісія (II). Мчч. Ісакія, Аполоса й Кодрата (303). Свт. Максиміана, патр. Константинопольського (434). Прав. Олексія Бортсурманського (1848). Сщмч. Іоанна Пригоровського пресвітера (1918); св. Миколая Писаревського спов., пресвітера (1933); сщмч. Олексія Протопопова пресвітера (1938). Знайдення мощей прп. Феодора Санаксарського (1999).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Януарію та мученику Феодоруглас 3
Кондак, глас 3
Свяще́ния пома́занием и муче́ния кро́вию украси́стеся,/ сла́вне Ианнуа́рие и Фео́доре,/ и сия́ете всю́ду, в Вы́шних лику́юще,/ и нас назира́йте, в храм ваш прише́дшия/ и в нем непреста́нно зову́щия:/ всех нас соблюди́те, моля́ще Человеколю́бца Бо́га.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Невтомні жони! Сну не давали очам і повікам дрімоти, доки не знайшли Возлюбленого! А чоловіки ніби впираються ногами: ідуть на гроб, бачать його порожнім, і залишаються в подиві, що б це означало, бо Самого не бачили. Але чи означає це, що в них менше було любові, ніж у жінок? Ні, тут була любов, що розмірковує, боїться помилки через високу ціну любові і предмета її. Коли і вони побачили й відчули, тоді кожен з них не язиком, подібно до Фоми, а серцем сповідував: "Господь мій і Бог мій" (Ін.20:28), і вже ніщо не могло розлучити їх із Господом.
Мироносиці й апостоли - образ двох сторін нашого життя: почуття і розсуду. Без почуття - життя не життя; без розсуду - життя сліпе, багато витрачається, а мало плоду здорового дає. Треба поєднувати те й інше. Почуття нехай іде вперед і збуджує; розсуд же нехай визначає час, місце, спосіб, узагалі побутовий лад того, що робити натякає серце. Усередині серце йде вперед, а на практиці - розсуд. Коли ж почуття стануть навченими в розсуді добра і зла, тоді, можливо, можна буде покластися і на одне серце; як із живого дерева самі собою йдуть відростки, квіти і плоди, так і з серця починає тоді виникати тільки добро, яке розумно вкладається впродовж життя нашого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter