25 грудня 2024

середа · 12 грудня ст. ст.

Сьогодні
Свт. Спиридона, єп. Триміфунтського, чудотворця (близько 348)Прп. Ферапонта Монзенського (1597)Сщмч. Олександра, єп. Єрусалимського (251)

Cедмиця 27-ма після П’ятидесятниці · Глас 1 · Різдвяний піст

Свт. Спиридона, єп. Триміфунтського, чудотворця (близько 348). Сщмч. Олександра, єп. Єрусалимського (251). Мч. Разумника (Синезія) (270–275). Прп. Ферапонта Монзенського (1597).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 10:9-16 (зач. 36)

На літургії

Апостол1Тим. 5:22-6:11 (зач. 287)
ЄвангелієМк. 8:30-34 (зач. 36)

Святителю

АпостолЄвр. 13:17-23 (зач. 335)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Святителю Спиридонуглас 1

Тропар, глас 1

Собо́ра Пе́рваго показа́лся еси́ побо́рник и чудотво́рец,/ Богоно́се Спиридо́не о́тче наш. /Те́мже ме́ртву ты во гро́бе возгласи́в/ и змию́ в зла́то претвори́л еси́,/ и внегда́ пе́ти тебе́ святы́я моли́твы,/ а́нгелы, сослужа́щия тебе́, име́л еси́, свяще́ннейший./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Кондак, глас 2

Любо́вию Христо́вою уязви́вся, свяще́ннейший,/ ум впери́в заре́ю Ду́ха,/ де́тельным виде́нием твои́м дея́ние обре́л еси́, Богоприя́тне,/ же́ртвенник Боже́ственный быв,// прося́ всем Боже́ственнаго сия́ния.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Ще 2 думки

(Мк. 8:30-34)
Запросивши слідувати за собою з хрестом, Господь вказує при цьому цей шлях, усуваючи головні до нього перешкоди не зовнішні, а внутрішні, які вкорінені в серці людському. Хочеш - наче каже Він - іти слідом за Мною, то, по-перше, не шкодуй себе, бо хто шкодуватиме себе, той занапастить себе; по-друге, не зв'язуйся любов’ю до майна, бо "що користі людині, коли вона набуде цілого світу, а душі своїй зашкодить?" (Мк.8:36). По-третє, не соромся того, що скажуть або як дивитимуться на тебе інші: "бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному й грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими ангелами" (Мк.8:38).

Саможаління, користолюбство і [хибний] сором перед людьми - головні ланцюги, якими утримується людина в житті небогоугодному, на шляху пристрастей і гріха. Вони - головні перешкоди до навернення грішника; вони ж - головний предмет духовної боротьби в людині, яка кається і яка почала вже приносити плоди покаяння. Поки ці нитки не відрізані, життя християнське в нас ненадійне, сповнене спотикань і падінь, якщо не завжди зовнішніх, то внутрішніх. Ось і придивися кожен до себе гарненько, і якщо є щось у собі зі сказаного - подбай про те, щоб зректися того, інакше не сподівайся піднятися до досконалості у Христі, хоч зовні будеш і дуже справний.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter