Преподобний Ферапонт Монзенський, Галицький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 27-й день / грудня на 12-й день

Про походження та ранні роки життя преподобного Ферапонта відомостей не збереглося. Розпочав він свої подвиги в Москві (імовірно, що він юродствував, наслідуючи блаженного Василія Московського). Потім святий перейшов до Костромського Воздвиженського монастиря, де, прийнявши чернечий постриг, прожив тринадцять років. Ще за життя святий прославився чудотворіннями.

Одного разу преподобний Ферапонт з’явився уві сні двом ченцям Павло-Обнорського монастиря, Пафнутію та Андріану. Він наказав їм заснувати обитель на березі річки Монзи, біля Солігалича.

Уникаючи слави людської, преподобний пішов із Воздвиженського монастиря і деякий час жив як пустельник. Коли монастир на річці Монзі було збудовано старцем Андріаном, преподобний прославив його двома чудесами. З’явившись уві сні рибалці із Солігалича і ковалю із Буя, у яких хворіли сини, він передрік, що їхні діти зціляться в нововлаштованому Благовіщенському монастирі. І справді, привезені до монастиря, обидва юнаки зцілилися.

Через деякий час преподобний Ферапонт сам прийшов до Благовіщенської обителі. Він попросив ігумена, старця Андріана, стати його духовним батьком. Під час Сповіді Андріан був приголомшений душевною чистотою преподобного, силою його віри.

Два роки перебування преподобного Ферапонта у Монзенському монастирі були часом великого смирення, лагідності й аскетичних подвигів. Благовіщенський монастир був завжди дорогий преподобному. Він дивовижним чином сприяв його влаштуванню та перенесенню на нове місце, захищав від недоброзичливців, дивовижним чином вишукував засоби для його утримання.

Передбачивши день своєї кончини, святий попрощався з братією і мирно спочив 12 грудня 1597 року. Перед смертю він дуже просив, щоб йому вже померлому дали Богоявленської святої води. Виконуючи волю покійного, йому дали святої води, і він проковтнув її.

У літописі монастиря описано численні зцілення, які відбулися біля гробу преподобного. Якось святий врятував судна від загибелі під час проходження через пороги на річці Костромі, просто навпроти Благовіщенського монастиря. Під час цього дехто бачив гарного старця, який сідав на корму кожного судна і кермував у небезпечному місці. Також, з’явившись уві сні ігумену монастиря, преподобний передбачив голод 1601 року і наказав запасти більше хліба.

Через двадцять років після смерті преподобного були знайдені його нетлінні мощі, причому навіть ризи були цілими.

Тропарі, кондаки, молитви та величання