...

Преподобний Ферапонт Монзенський, Галицький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 27-й день / грудня на 12-й день

Про походження та ранні роки життя преподобного Ферапонта відомостей не збереглося. Розпочав він свої подвиги в Москві (імовірно, що він юродствував, наслідуючи блаженного Василія Московського). Потім святий перейшов до Костромського Воздвиженського монастиря, де, прийнявши чернечий постриг, прожив тринадцять років. Ще за життя святий прославився чудотворіннями.

Одного разу преподобний Ферапонт з’явився уві сні двом ченцям Павло-Обнорського монастиря, Пафнутію та Андріану. Він наказав їм заснувати обитель на березі річки Монзи, біля Солігалича.

Уникаючи слави людської, преподобний пішов із Воздвиженського монастиря і деякий час жив як пустельник. Коли монастир на річці Монзі було збудовано старцем Андріаном, преподобний прославив його двома чудесами. З’явившись уві сні рибалці із Солігалича і ковалю із Буя, у яких хворіли сини, він передрік, що їхні діти зціляться в нововлаштованому Благовіщенському монастирі. І справді, привезені до монастиря, обидва юнаки зцілилися.

Через деякий час преподобний Ферапонт сам прийшов до Благовіщенської обителі. Він попросив ігумена, старця Андріана, стати його духовним батьком. Під час Сповіді Андріан був приголомшений душевною чистотою преподобного, силою його віри.

Два роки перебування преподобного Ферапонта у Монзенському монастирі були часом великого смирення, лагідності й аскетичних подвигів. Благовіщенський монастир був завжди дорогий преподобному. Він дивовижним чином сприяв його влаштуванню та перенесенню на нове місце, захищав від недоброзичливців, дивовижним чином вишукував засоби для його утримання.

Передбачивши день своєї кончини, святий попрощався з братією і мирно спочив 12 грудня 1597 року. Перед смертю він дуже просив, щоб йому вже померлому дали Богоявленської святої води. Виконуючи волю покійного, йому дали святої води, і він проковтнув її.

У літописі монастиря описано численні зцілення, які відбулися біля гробу преподобного. Якось святий врятував судна від загибелі під час проходження через пороги на річці Костромі, просто навпроти Благовіщенського монастиря. Під час цього дехто бачив гарного старця, який сідав на корму кожного судна і кермував у небезпечному місці. Також, з’явившись уві сні ігумену монастиря, преподобний передбачив голод 1601 року і наказав запасти більше хліба.

Через двадцять років після смерті преподобного були знайдені його нетлінні мощі, причому навіть ризи були цілими.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Ферапонту Монзенскому, глас 8

Любо́вию Христо́вою, богому́дре, просвети́вся,/ доброде́тельми Васи́лию блаже́нному подража́л еси́,/ вся́кое же наслажде́ние плотско́е возненави́дев/ и в пусты́ню всели́вся,/ та́мо вельми́ подвиза́лся еси́ в пе́нии, во бде́нии и в поще́нии./ Те́мже и Христо́с да́ром чуде́с обогати́ тя./ Помина́й у́бо нас, чту́щих пресве́тлую па́мять твою́,/ преподо́бне о́тче Ферапо́нте,// и моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Ферапонту Монзенскому, глас 8

Возложи́в себе́ Бо́гу от ю́ности, преподо́бне,/ Того́ па́че всех возлюби́в,/ и Тому́ от всея́ души́ любо́вию после́довал еси́,/ тле́нная и кра́сная ми́ра нивочто́же вмени́в,/ в пусты́ню всели́вся,/ в не́йже до́бре подвиза́лся еси́ проти́ву неви́димых враго́в ко́зней/ и, я́ко светоза́рное со́лнце, в конце́х Га́лическия земли́ возсия́л еси́,/ отону́дуже, веселя́ся, прише́л еси́ к Небе́сным оби́телем,/ и ны́не со а́нгелы Влады́чню престо́лу предстоя́,/ помина́й нас, чту́щих па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Ферапо́нте о́тче наш.

 

Ще в розробці