22 грудня 2024
неділя · 9 грудня ст. ст.
Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Пророчиці Анни, матері прор. Самуїла (1100 р. до Р. Х.). Свт. Софронія, архієп. Кіпрського (VI). Прп. Стефана Новосіятеля (912). Сщмч. Володимира Виноградова пресвітера (1919); сщмч. Володимира Джуринського пресвітера і мц. Євфросинії Джуринської (1920); сщмчч. Василія Ягодіна й Олександра Буравцева пресвітерів (1937). Ікони Божої Матері, йменованої «Несподівана Радість» (XVII).
Читання Святого Письма
На утрені
Тропарі та кондаки
Неділіглас 1
Тропар, глас 1
Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.
Кондак, глас 1
Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.
Зачаттяглас 4
Тропар, глас 4
Днесь безча́дия у́зы разреша́ются,/ Иоаки́ма бо и А́нну услы́шав Бог,/ па́че наде́жды, роди́ти тем я́ве обещава́ет Богоотрокови́цу,/ из Нея́же Сам роди́ся Неопи́санный, Челове́к быв,/ а́нгелом повеле́в вопи́ти Ей:// ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю.
Кондак, глас 4
Пра́зднует днесь вселе́нная А́ннино зача́тие,/ бы́вшее от Бо́га:// и́бо та породи́ па́че сло́ва Сло́во ро́ждшую.
Богородиці перед іконою «Несподівана Радість»глас 4
Тропар, глас 4
Днесь, ве́рнии лю́дие, духо́вно торжеству́ем,/ прославля́юще Засту́пницу усе́рдную ро́да христиа́нскаго,/ и притека́юще к пречи́стому Ея́ о́бразу, взыва́ем си́це:/ о, Преми́лостивая Влады́чице Богоро́дице,/ пода́ждь нам неча́янную ра́дость,/ обремене́нным грехи́ и скорбьми́ мно́гими,/ и изба́ви нас от вся́каго зла,// моля́щи Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего,/ спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 6
Не и́мамы ины́я по́мощи,/ не и́мамы ины́я наде́жды,/ ра́зве Тебе́, Влады́чице./ Ты нам помози́,/ на Тебе́ наде́емся,/ и Тобо́ю хва́лимся,/ Твои́ бо есмы́ раби́,// да не постыди́мся.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 17:12-19)
Зцілено десять прокажених, а дякувати Господу прийшов тільки один. Чи не такою є пропорція вдячних у загальній кількості людей, яким Господь робить добро? Хто не отримував благ або, вірніше, що є в нас і що буває з нами, що не було б благим для нас? А натомість, чи всі вдячні Богу і чи за все дякують? Є навіть такі, які дозволяють собі запитувати: "навіщо Бог дав буття? Краще б нам не бути". Бог дав тобі буття для того, щоб ти вічно блаженствував; Він дав тобі буття даром, даром забезпечив тебе і всіма способами для досягнення вічного блаженства; за тобою [одна] справа: варто тільки трошки попрацювати заради того. Кажеш: "так у мене все прикрощі, бідність, хвороби, напасті". Що ж, і це серед способів здобуття вічного блаженства: потерпи. Усе життя твоє і миттю не можна назвати порівняно з вічністю. Навіть якби і все життя поспіль довелося постраждати, і то ніщо проти вічності, а ти ще маєш хвилини розради. Не дивись на теперішнє, а на те, що готується тобі в майбутньому, і подбай зробити себе гідним того, і тоді прикрощів не помітиш. Усі вони поглинатимуться безсумнівним сподіванням вічних утіх, і вдячність не замовкатиме в устах твоїх.
Ще 2 думки
(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.
Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.
Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.
«Нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б» (Лк. 8:17). Отож як би не ховалися ми зі своїми поганими ділами, незалежно від нас ведеться їхній запис, який свого часу і пред’явлено буде. Що ж це за хартія, на якій пишеться цей запис? Совість наша. Змушуємо ми її інколи мовчати — вона і мовчить. Але хоч і мовчить, а свою справу робить, веде найточніший літопис діл наших. Як же бути, якщо там записано багато поганого? Треба витерти написане. Чим? Слізами покаяння. Ці сльози все змиють, і сліду жодного не залишиться від того поганого, що було записано. Якщо ж не змиємо, то на суді доведеться самим перечитати все написане. А позаяк тоді правда володарюватиме у свідомості, то самі ж і суд собі виголосимо, а Господь затвердить його. Тоді буде рішення безапеляційне, бо кожен сам себе засудить, до інших же і діла нікому не буде. І все це здійсниться миттєво: поглянеш — і побачиш, що ти таке; і від Господа всюдисущого одразу ж почуєш підтвердження суду; а потім усьому кінець…

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter


