13 грудня 2024

п’ятниця · 30 листопада ст. ст.

Сьогодні
Апостола Андрія Первозванного (близько 62)Свт. Фрументія, архієп. Індійського (Ефіопського) (близько 380)Сщмч. Іоанна Честнова пресвітера (1937)Перше знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя «Хліб Життя» (1887)

Cедмиця 25-та після П’ятидесятниці · Глас 7 · Різдвяний піст

Апостола Андрія Первозванного (близько 62). Свт. Фрументія, архієп. Індійського (Ефіопського) (близько 380). Сщмч. Іоанна Честнова пресвітера (1937). Перше знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя «Хліб Життя» (1887)

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 4:18-23 (зач. 9)

На літургії

ЄвангелієЛк. 20:19-26 (зач. 101) і за суботу: Лк. 12:32-40 (зач. 67)

Апостолу

Апостол1Кор. 4:9-16 (зач. 131)
ЄвангелієІн. 1:35-51 (зач. 4)

Тропарі та кондаки

Апостолу Андріюглас 4

Тропар, глас 4

Я́ко апо́столов первозва́нный/ и верхо́внаго су́щий брат,/ Влады́це всех, Андре́е, моли́ся/ мир вселе́нней дарова́ти// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 2

Му́жества тезоимени́таго Богоглаго́льника/ и Це́ркве возсле́дователя верхо́внаго,/ Петро́ва сро́дника восхва́лим,/ зане́ я́коже дре́вле сему́, и ны́не нам воззва́:// прииди́те, обрето́хом Жела́емаго.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

Істину Воскресіння розум може доводити своїми міркуваннями на підставі Писання, і силу його доводів не може не визнати невіруючий, якщо не заглушене ще в ньому почуття істини. Віруючий же не потребує доказів, тому що Церква Божа сповнена світлом Воскресіння. Вірні й переконливі обидва ці покажчики істини. 

Але проти міркувань розуму можуть народжуватися і зустрічатися протиріччя, і віра може бути піддана оскарженню і хитатися непорозуміннями і сумнівами, які приходять ззовні і виникають усередині. Чи немає неприступної огорожі для істини Воскресіння? Є. Це буде, коли сила Воскресіння, сприйнята ще в Хрещенні, почне дієво виявлятися у винищуванні розтління душі й тіла, запровадженні в них початків нового життя. Така людина буде ходити у світлі Воскресіння, і їй божевільним здасться кожен, хто говорить проти істини Воскресіння, як тому, хто ходить удень, той, хто каже, що ніби тепер ніч.

Ще 3 думки

(Мф. 4:18-23)

Покликав Господь Петра й Андрія, і вони негайно, залишивши все, пішли за Ним. Покликав Він Якова та Іоанна, і вони теж негайно залишили все і пішли за Господом. Чому ж вони так скоро й охоче пішли? Тому, що побачили краще. Такий уже закон у нас у душі, що, дізнавшись і скуштувавши найкраще, вона відвертається від гіршого і кидає його. Тут відбувається те саме, що потім Господь зобразив у притчі про скарб, схований на полі, і про дорогоцінну перлину. Цей скарб і перлина — віра в Господа і спілкування з Ним за силою віри.

Володарями цього ми називаємося ще в Хрещенні. Чому ж ми так мало цінуємо такий скарб і, мало цінуючи, міняємо на пустку? Тому, що під час виховання не вводять нас у смак цього скарбу, і він стає чужим нашому серцю. Серце наше не знає цього найкращого. Воно знає тільки, що з недоброго менш недобре і що більш, і на цьому засновує свій погляд.

Тут причина вся, чому інших кличе Господь і вони йдуть, а ми, і покликані, тікаємо від Нього.

(Лк. 20:19-26)
"Кесареве — кесареві, а Боже — Богові" (Лк. 20:25); кожному, значить, своє. У наш час замість "кесареве" поставити треба "житейське", і сказати: житейське своєю чергою, а Боже — своєю. А то всі кинулися на одне житейське, Боже ж залишають позаду. Тому воно стоїть не тільки не на своєму місці, тобто, не на першому плані, як слід, але зовсім забувається. Наслідком цього забуття, ніби не навмисного, є затьмарення його у свідомості; а потім стає незрозумілим і його зміст, і його засади. Звідси слабкість переконання і хиткість віри; і потім відчуження від неї і вплив усіляких вітрів вчення. Цей шлях проходить кожен окремо, коли починає не дбати про Боже; цей же шлях проходить і суспільство, коли воно у своїх порядках починає не звертати уваги на те, чого вимагає від нього Бог. Коли Боже відставлено на задній план, тоді в суспільстві починає запроваджуватися емансипація від Божественних вимог, — у розумовому, моральному й естетичному відношеннях, і секуляризація (служіння духу часу) політики, звичаїв, розваг, а потім виховання і всіх установ. Нині про те, що Боже, — не думають, не кажуть, не пишуть і навіть у думці не мають ні при яких починаннях. Чи дивно, що за такого настрою вчення, супротивні вірі, знаходять доступ у суспільство і що суспільство схиляється до повального безвір'я?

(Лк. 12:32-40)
"Нехай будуть стегна ваші підперезані, а світильники палаючі" (Лк. 12:35). Треба бути готовим на всякий час: не знати коли прийде Господь або для останнього суду, або для взяття тебе звідси, що для тебе все одно. Смерть усе вирішує; за нею підсумок життя; і що здобудеш, тим і задовольняйся всю вічність. Добре здобув — блага доля твоя; зле — зла. Це так вірно, як вірно те, що ти існуєш. І вирішитися все це може в цю саму хвилину, ось у цю саму, в яку ти читаєш ці рядки, і потім — усьому кінець: накладеться печать на твоє буття, якої ніхто вже зняти не зможе. Є про що подумати!.. Але надивуватися не можна, як мало про це думають. Що за загадка діється над нами! Усі ми знаємо, що ось-ось смерть, що уникнути її не можна, а тим часом зовсім майже ніхто про неї не думає; а вона прийде раптово і схопить. І то ще... коли навіть схоплює смертна хвороба, все не думається, що кінець прийшов. Нехай вирішать це психологи з наукового боку; з морального ж не можна не бачити тут незрозумілого самообману, чужого тільки тим, хто уважно ставиться до себе.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter