27 жовтня 2024
неділя · 14 жовтня ст. ст.
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Мчч. Назарія, Гервасія, Протасія, Келсія (54–68). Мч. Сильвана, пресвітера Газького (IV). Прп. Параскеви-Петки Сербської (ХІ). Прп. Николи Святоші, кн. Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближніх печерах (1143). Сщмч. Михаїла Лекторського пресвітера (1921); свт. Амвросія (Полянського), єп. Кам’янець-Подільського, спов. (1932); сщмч. Петра Лебедєва пресвітера (1937); прмч. Максиміліана (Марченка) (1938). Яхромської ікони Божої Матері (ХV).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 1
Тропар, глас 1
Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.
Кондак, глас 1
Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.
Святим отцям VII Вселенського Соборуглас 8
Тропар, глас 8
Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш,/ свети́ла на земли́ отцы́ на́ши основа́вый,/ и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый,// Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.
Інший тропар, глас 2
Пречи́стому о́бразу Твоему́ покланя́емся, Благи́й,/ прося́ще проще́ния прегреше́ний на́ших, Христе́ Бо́же:/ во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест,/ да изба́виши я́же созда́л еси́ от рабо́ты вра́жия./ Тем благода́рственно вопие́м Ти:/ ра́дости испо́лнил еси́ вся, Спа́се наш,// прише́дый спасти́ мир.
Кондак, глас 6
И́же из Отца́ возсия́в Сын неизрече́нно,/ из Жены́ роди́ся сугу́б естество́м,/ Его́же ви́дяще, не отмета́емся зра́ка изображе́ния,/ но сие́ благоче́стно начерта́юще, почита́ем ве́рно./ И сего́ ра́ди и́стинную ве́ру Це́рковь держа́щи,// лобыза́ет ико́ну вочелове́чения Христо́ва.
Мученикамглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего,/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Свети́льницы све́тлии я́вльшеся,/ Боже́ственнии му́ченицы,/ тварь све́том чуде́с озаря́ете,/ неду́гов разреша́юще глубо́кую нощь всегда́/ и Христу́ Еди́ному Бо́гу моля́щеся// непреста́нно о всех нас.
Преподобному Николі Святошіглас 2
Тропар, глас 2
Оте́чество и сла́ву княже́ния твоего́ оста́вил,/ Кня́зю смире́ния, Христо́ви, усе́рдно после́довал еси́,/ преподо́бне о́тче наш Нико́ло;/ тем прия́л еси́ от Него́ ве́чное ца́рство и сла́ву на Небеси́,// иде́же лику́я, помина́й нас чту́щих па́мять твою́ ве́рно.
Кондак, глас 8
Вся кра́сная ми́ра сего́/ и тле́нное бога́тство нивочто́же вмени́в,/ обогати́лся еси́ мно́гими чудесы́ и зна́мении от Христа́ Бо́га,/ Ему́же в весе́лии предстоя́,/ помина́й нас, чту́щих любо́вию па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Нико́ло пречу́дне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносущність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.
Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.
Ще 2 думки
(Мф. 25:1-13)
Читається притча про 10 дів (Мф. 25:1-13). Св. Макарій так зображує її зміст: "Мудрі п'ять дів, будучи тверезими, поспішивши до надзвичайного для свого єства, взявши єлей у посудині серця свого, тобто благодать Духа, що подається згори, змогли увійти з Нареченим у небесний чертог. Інші ж юродиві діви, що залишилися при власному своєму єстві, не пильнували, не постаралися, поки були ще в плоті, взяти в посудини свої єлей радості, але, через недбальство або через зарозумілість щодо своєї праведності, вдалися немов до сну. За це й не допущені до чертогу Царства, не змогли угодити небесному Нареченому. Охоплені мирськими узами і земною начебто любов'ю, не присвятили вони небесному Нареченому всієї любові своєї і прихильності і не принесли з собою єлею. А душі, які прагнули надзвичайного для єства, святині Духа, всією любов'ю прив'язані до Господа, з Ним ходять від усього відвертаючись, до Нього спрямовують молитви і думки, за що і сподобилися прийняти єлей небесної благодаті. Душі ж, що залишилися в єстві своєму, по землі плазують помислом, про землю розмірковують і розум їхній на землі має проживання. Самі про себе думають вони, що належать Нареченому і прикрашені плотськими виправданнями, але, не прийнявши єлею радості, не відродилися вони Духом згори".*
*Преподобний Макарій Великий. Бесіди, 4, 6.
(Лк. 8:5-15)
Під тернами і бур'янами, що пригнічують слово Божественної істини, окрім багатства, насолод і скорбот житейських, нині треба розуміти і різні хибні вчення, що їх поширюють учені, які втратили істину і збилися зі шляху до неї. Таких учень у нас розходиться багато: одні гласно і відкрито йдуть проти істини; інші — під умовними натяками, зрозумілими, однак, тим, до кого спрямовуються. По суті вони діють як чадний газ: непомітно входячи, затьмарюють голову і доводять до втрати ясної свідомості всього навколишнього. Хто нахапається цього чаду, той починає марити, як сонний, бо все видається йому вже зовсім не в тому вигляді, як воно є і як видається тому, хто перебуває при здоровому глузді. Зустрівши таку особу, ви бачите, що в неї пригнічена не тільки істина всяка, але заглушене і почуття істини, і брехня впровадилася в усі складові розуму. Як же бути? Не слухати і не читати цієї маячні. А коли мимоволі почулося або прочиталося — викинь із голови. А коли не викидається, піддати міркуванню — і все розлетиться, як дим.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter




_thumb.jpg)


