22 серпня 2024
четвер · 9 серпня ст. ст.
Апостола Матфія (близько 63). Мч. Антонія Александрійського. Прп. Псоя Єгипетського (IV). Мчч. Юліана, Маркіана, Іоанна, Якова, Олексія, Димитрія, Фотія, Петра, Леонтія, Марії патрикії та інших (730). Свт. Філарета, архієп. Чернігівського (1866). Прмц. Маргарити (Гунаронуло) (1918). Прп. Антонія (Ноздріна) схиархімандрита (1960). Прославлення прп. Лаврентія Чернігівського (1993).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Матфіюглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Матфи́е,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Светоза́рное, я́ко со́лнце, во весь мир изше́дшее веща́ние твое́/ просвеща́ет язы́ческую Це́рковь благода́тию,// чудоно́сче Матфи́е апо́столе.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 20:17-28)
Християнство цілком задовольняє і наше прагнення до першості, але як? Зовсім всупереч тому способу, який вживається у світі. Хочеш бути першим? Будь усім рабом, тобто будь перед усіма останнім, і це настільки ж істотно, наскільки істотно налаштовувати життя своє і свою вдачу за прикладом Господа Христа. Господь каже: "Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити, і віддати душу Свою для відкуплення багатьох" (Мф. 20:28). Господь служить, навіть ноги учнів умиває: нема чого, отже, соромитися послужити кому-небудь. Як і чим можеш служи; можливості на кожному кроці: голодного нагодуй, нагого одягни, подорожнього в дім введи, хворого відвідай і навіть доглянь за ним, і тому, хто потребує всякої іншої допомоги, не відмов. І не тілу тільки, а й душі іншого послужи: напоум, пораду подай, книжку хорошу вкажи, утіш, підкріпи. І слово - могутній засіб допомагати; у ньому душа виходить і, поєднуючись із іншою, сили їй додає.
Ще 1 думка
(Лк. 9:1-6)
«І послав їх (святих апостолів) проповідувати Царство Боже» (Лк. 9:2). Цього разу тільки по Палестині, а потім і по всьому світу. Проповідь, розпочата тоді, не припиняється досі. Щодня чуємо ми передане святими апостолами від імені Господа у Святому Євангелії та посланнях апостольських. Час не робить різниці: ми чуємо святих апостолів і Самого Господа так, наче б вони були перед нами, і сила, що діяла в них, діє досі в Церкві Божій. Ні в чому і нікого з віруючих не позбавляє Господь: що мали перші, те мають і останні. Віра завжди так містила це і містить. Але прийшла зарозумілість* і розділила між теперішнім і первинним. Зарозумілості здалася тут прірва велика, голова запаморочилася, очі затьмарилися, і Господь зі святими апостолами занурилися в неї в темряву, яка здається їй непроникною. І по заслузі їй: нехай пожинає плоди свого сіяння; в ній один тільки крах духу. Що вона точно загрузла в темряві й не бачить світла, зізнання в цьому не можна не визнавати щирим — але хто винен? Зарозумілість сама себе отуманила і продовжує туманити. Досі нічого ще не сказала вона такого, через що можна було б слова Письма новозавітного не вважати істинним словом святих апостолів і Самого Господа. Тільки безустанно волає: «Я не бачу, я не бачу». — Віримо, віримо, що не бачиш! Але перестань випускати з себе туман — атмосфера біля тебе провітриться, світло Боже тоді, можливо, покажеться і побачиш що-небудь. — «Але ж це те саме, що перестати мені бути мною». — Яка біда! Ну, перестань; іншим спокійніше буде. — «Ні, не можна. Мені визначено бути до кінця віку, "щоб виявилися вмілі"».
*Святитель Феофан часто використовує слово «суемудрие», передане тут як «зарозумілість», коли має на увазі людей, які більше довіряють своїй розумності, ніж Божому Слову.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter





