27 липня 2024
субота · 14 липня ст. ст.
Пам'ять святих отців шести Вселенських Соборів (перехідне святкування в неділю, найближчу до 16 липня). Ап. від 70-ти Акили (I). Мч. Іуста (I). Прп. Єлія ченця (IV). Прп. Онисима чудотворця (IV). Мч. Іоанна Мервського. Прп. Стефана Махрицького (1406). Прп. Никодима Святогорця (1809). Сщмч. Константина Богоявленського пресвітера (1918); сщмч. Миколая Порецького пресвітера (1933). Знайдення мощей прп. Феофіла Київського, Христа заради юродивого (1993)..
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Акиліглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Аки́ло,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Я́ко ве́лие со́лнце, Це́рковь тя стяжа́вши, сла́вне Аки́ло,/ светлостьми́ уче́ния твоего́ просвеща́ет ве́рно чту́щия тя,// Госпо́день апо́столе.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносущність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.
Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.
(Мф. 9:9-13)
У кого пробуджені духовні потреби, під дією страху Божого і вимог совісті, у того утворюється свого роду почуття, яким він вгадує смисл мови, що стосується предметів духовної галузі, хоча б вони зодягнені були у форму притч. Для таких притча не прикриває істини, а ще ясніше її розкриває. У кого ж немає такого внутрішнього ладу, той, чуючи про духовні предмети мову притч, нічого не розуміє в ній. Але якби й не у формі притч запропонувати йому слово про ці предмети, і тоді зрозумів би він тільки слова, а суті справи не збагнув би: вона йшла б наперекір усім його поняттям і видалася б йому невідповідністю, над котрою не забарився б він і поглумитися. У цьому саме і поставив Господь причину, чому Він говорить до народу в притчах. У кого є зародок духовності, той зрозуміє і притчу, а в кого немає, тому хоч не кажи. "Тому що, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють ... бо згрубіло серце людей цих" (Мф. 13:12-15). Між тим здатних прозрівати приховану істину притча не позбавила належного повчання: "Хто має, тому дасться і примножиться".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter








