9 червня 2024
неділя · 27 травня ст. ст.
Сщмч. Ферапонта, єп. Сардійського (III). Мчч. Феодори діви та Дидима воїна (304). Прп. Ферапонта Білоєзерського, Можайського (1426). Перенесення мощей свтт. Московських Кіпріана, Фотія та Іони (1472). Прп. Ферапонта Монзенського (1597). Знайдення мощей прп. Нила Столобенського (1667). Прав. Iоанна Руського, спов. (1730).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділі про сліпогоглас 5
Тропар, глас 5
Собезнача́льное Сло́во Отцу́ и Ду́хови,/ от Де́вы ро́ждшееся на спасе́ние на́ше,/ воспои́м, ве́рнии, и поклони́мся,/ я́ко благоволи́ пло́тию взы́ти на крест,/ и смерть претерпе́ти,/ и воскреси́ти уме́ршия// сла́вным воскресе́нием Свои́м.
Кондак, глас 4
Душе́вныма очи́ма ослепле́н,/ к Тебе́, Христе́, прихожду́,/ я́коже слепы́й от рожде́ния,/ покая́нием зову́ Ти:// Ты су́щих во Тьме Свет пресве́тлый.
Праведному Іоанну Руськомуглас 4
Тропар, глас 4
От земли́ плене́ния твоего́/ воззва́вый тя к Небе́сным селе́нием,/ Госпо́дь соблюда́ет невреди́мо и цельбоно́сно те́ло твое́,/ пра́ведне Иоа́нне,/ ты бо, в Руси я́тый и во Аси́ю прода́нный,/ посреде́, ага́рянскаго злоче́стия благоче́стно пожи́л еси́ во мно́зе терпе́нии/ и, се́яв зде слеза́ми,/ жне́ши та́мо неизглаго́ланною ра́достию.// Те́мже моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Інший, тропар, глас 4
От земли́ Призва́вший тя в Небе́сныя оби́тели/ сохраня́ет и по сме́рти нетле́нное те́ло твое́, свя́те,/ ты бо я́ко пле́нник приведе́н бысть в А́зию,/ иде́же и уподо́бися Христу́./ Сего́ ра́ди моли́ Его́ спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Ева́нгельския любве́ служи́теля,/ пра́вды Бо́жия ревни́теля,/ чистоты́ душе́вныя и теле́сныя храни́теля,/ ве́ру Христо́ву испове́давша в страда́ниих,/ пра́веднаго Иоа́нна ублажа́ем и почита́ем днесь/ и, житие́м его́ назида́ющеся, пое́м:/ ра́дуйся, моли́твенниче наш, от Бо́га просла́вленный.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сперечається простота віри з лукавим невір'ям. Віра, прийшовши до сліпця, що прозрів, просвітила очі розуму його, і він ясно бачить істину. Дивіться, як у нього все логічно. Запитують його: ти що про Нього, що дарував зір, скажеш? "Це пророк" (Ін.9:17), - відповів він, тобто посланник Божий, наділений силою чудодійною. Незаперечно правильний висновок! Але освіченість книжна не хоче бачити цієї правоти і шукає ухилитися від наслідків її. А оскільки це не вдавалося, то вона звертається до некнижної простоти зі своїм спонуканням: "воздай славу Богові; ми знаємо, що чоловік Той грішник" (Ін.9:24).
Простота віри не вміє зв'язати цих понять - грішність і чудодійність, і висловлює це відкрито: "Чи грішник Він, не знаю, одне знаю, що був сліпий, а тепер бачу" (Ін.9:25). Що можна сказати проти такого невідання? Але логіка невіруючих уперта, і за всієї очевидності не соромиться стверджувати, що не знає, звідки Той, Хто відкрив очі сліпому. "Це й дивно, - каже їм здорова логіка віри, - що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; але хто шанує Бога і творить волю Його, того слухає. Від віку не чувано, щоб хто відкрив очі сліпонародженому. Якби Він не був від Бога, не міг би творити нічого" (Ін.9:30-33). Здавалося б, після цього нічого не залишалося, як схилитися перед силою такого висновку. Але книжна вченість терпіти не може здорової логіки віри і вигнала її геть... Піди тепер, доводь істину віри тим, у яких розум зіпсувався від завзятості в невір'ї. Невіри всіх часів - люди одного покрою.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter





