25 грудня 2022
неділя · 12 грудня ст. ст.
Неділя святих праотців. Свт. Спиридона, єп. Триміфунтського, чудотворця (близько 348). Сщмч. Олександра, єп. Єрусалимського (251). Мч. Разумника (Синезія) (270–275). Прп. Ферапонта Монзенського (1597).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 3
Тропар, глас 3
Да веселя́тся небе́сная,/ да ра́дуются земна́я,/ я́ко сотвори́ держа́ву/ мы́шцею Свое́ю Госпо́дь,/ попра́ сме́ртию сме́рть,/ пе́рвенец ме́ртвых бы́сть;/ из чре́ва а́дова изба́ви на́с,// и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 3
Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре,/ и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных;/ дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва,/ вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно// Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.
Святителю Спиридонуглас 1
Тропар, глас 1
Собо́ра Пе́рваго показа́лся еси́ побо́рник и чудотво́рец,/ Богоно́се Спиридо́не о́тче наш. /Те́мже ме́ртву ты во гро́бе возгласи́в/ и змию́ в зла́то претвори́л еси́,/ и внегда́ пе́ти тебе́ святы́я моли́твы,/ а́нгелы, сослужа́щия тебе́, име́л еси́, свяще́ннейший./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак, глас 2
Любо́вию Христо́вою уязви́вся, свяще́ннейший,/ ум впери́в заре́ю Ду́ха,/ де́тельным виде́нием твои́м дея́ние обре́л еси́, Богоприя́тне,/ же́ртвенник Боже́ственный быв,// прося́ всем Боже́ственнаго сия́ния.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 3 думки
(Лк. 24:36-53)
Силу Вознесіння Господнього апостол Павло виражає так: "піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям" (Еф. 4:8). Віддавши належне правді Божій, Господь відчинив для нас усі скарби благодаті Божої. Це і є полон, або здобич внаслідок перемоги. Початок роздавання цієї здобичі людям є Зішестя Святого Духа, Який, зійшовши раз, завжди перебуває в Церкві і кожному подає, що кому потрібно, беручи все з того ж раз полоненого полону. Прийди кожен і бери. Але підготуй скарбницю — чисте серце; май руки, чим брати — віру, яка не сумнівається, і прийди прагненням з надією і невідступною молитвою.
(Лк. 17:12-19)
Зцілено десять прокажених, а дякувати Господу прийшов тільки один. Чи не такою є пропорція вдячних у загальній кількості людей, яким Господь робить добро? Хто не отримував благ або, вірніше, що є в нас і що буває з нами, що не було б благим для нас? А натомість, чи всі вдячні Богу і чи за все дякують? Є навіть такі, які дозволяють собі запитувати: "навіщо Бог дав буття? Краще б нам не бути". Бог дав тобі буття для того, щоб ти вічно блаженствував; Він дав тобі буття даром, даром забезпечив тебе і всіма способами для досягнення вічного блаженства; за тобою [одна] справа: варто тільки трошки попрацювати заради того. Кажеш: "так у мене все прикрощі, бідність, хвороби, напасті". Що ж, і це серед способів здобуття вічного блаженства: потерпи. Усе життя твоє і миттю не можна назвати порівняно з вічністю. Навіть якби і все життя поспіль довелося постраждати, і то ніщо проти вічності, а ти ще маєш хвилини розради. Не дивись на теперішнє, а на те, що готується тобі в майбутньому, і подбай зробити себе гідним того, і тоді прикрощів не помітиш. Усі вони поглинатимуться безсумнівним сподіванням вічних утіх, і вдячність не замовкатиме в устах твоїх.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter


