22 грудня 2022

четвер · 9 грудня ст. ст.

Сьогодні

Cедмиця 28-ма після П’ятидесятниці · Глас 2 · Різдвяний піст

Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Пророчиці Анни, матері прор. Самуїла (1100 р. до Р. Х.). Свт. Софронія, архієп. Кіпрського (VI). Прп. Стефана Новосіятеля (912). Сщмч. Володимира Виноградова пресвітера (1919); сщмч. Володимира Джуринського пресвітера і мц. Євфросинії Джуринської (1920); сщмчч. Василія Ягодіна й Олександра Буравцева пресвітерів (1937). Ікони Божої Матері, йменованої «Несподівана Радість» (XVII).

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолТит. 1:5-2:1 (зач. 300) і за п'ятницю: Тит. 1:15-2:10 (зач. 301)
ЄвангелієЛк. 21:28-33 (зач. 107) і за п'ятницю: Лк. 21:37-22:8 (зач. 108)

Прав. Анні

АпостолГал. 4:22-31 (зач. 210 від полу)
ЄвангелієЛк. 8:16-21 (зач. 36)

Тропарі та кондаки

Зачаттяглас 4

Тропар, глас 4

Днесь безча́дия у́зы разреша́ются,/ Иоаки́ма бо и А́нну услы́шав Бог,/ па́че наде́жды, роди́ти тем я́ве обещава́ет Богоотрокови́цу,/ из Нея́же Сам роди́ся Неопи́санный, Челове́к быв,/ а́нгелом повеле́в вопи́ти Ей:// ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю.

Кондак, глас 4

Пра́зднует днесь вселе́нная А́ннино зача́тие,/ бы́вшее от Бо́га:// и́бо та породи́ па́че сло́ва Сло́во ро́ждшую.

Богородиці перед іконою «Несподівана Радість»глас 4

Тропар, глас 4

Днесь, ве́рнии лю́дие, духо́вно торжеству́ем,/ прославля́юще Засту́пницу усе́рдную ро́да христиа́нскаго,/ и притека́юще к пречи́стому Ея́ о́бразу, взыва́ем си́це:/ о, Преми́лостивая Влады́чице Богоро́дице,/ пода́ждь нам неча́янную ра́дость,/ обремене́нным грехи́ и скорбьми́ мно́гими,/ и изба́ви нас от вся́каго зла,// моля́щи Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего,/ спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 6

Не и́мамы ины́я по́мощи,/ не и́мамы ины́я наде́жды,/ ра́зве Тебе́, Влады́чице./ Ты нам помози́,/ на Тебе́ наде́емся,/ и Тобо́ю хва́лимся,/ Твои́ бо есмы́ раби́,// да не постыди́мся.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 21:28-33)
"Дивіться ж за собою, щоб ваші серця не обтяжувались об'їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не настав для вас несподівано" (Лк. 21:34). "День той", тобто останній день світу або кожного з нас, приходить, як тать, і захоплює, як сітка; тому й наказує Господь: "тому пильнуйте у всякому часі і моліться" (Лк. 21:36). А оскільки ситість і заклопотаність - перші вороги бдіння і молитви, то наперед ще вказано, щоб не допускати себе до обтяження їжею, питвом і печалями житейськими. Хто поїв, попив, повеселився, спати – виспався і знову за те саме, в того якому бути бдінню? Хто і день і ніч зайнятий одним житейським, тому чи до молитви? "Що ж, – скажеш, – робити? Без їжі не можна; і її треба добути. Ось і турбота". – Та Господь не сказав: не працюй, не їж, не пий, а "нехай не обтяжиться серце ваше цим". Руками працюй, а серце тримай вільним; їсти – їж, але не обтяжуй себе їжею; і вина випий, коли потрібно, але не допускай до збурювання голови і серця. Відокрем зовнішнє твоє від внутрішнього і останнє постав справою життя твого, а перше - додатком: там будь увагою і серцем, а тут тільки тілом, руками, ногами й очима: "пильнуйте завжди і моліться", щоб сподобитися безбоязно стати перед Сином Людським. Щоб сподобитися цього, треба тут ще, в житті своєму, стати перед Господом, а для цього один засіб – пильна молитва в серці, що звершується розумом. Хто так налаштується – на того не прийде "день той" несподівано.

Ще 3 думки

(Лк. 21:37-22:8)
Увійшов сатана в Іуду і навчив його, як зрадити Господа: той погодився і зрадив. Увійшов сатана тому, що були відчинені для нього двері. Внутрішнє наше завжди замкнене; Сам Господь стоїть зовні і стукає, щоб відчинили. Чим же воно відчиняється? Співчуттям, схильністю, згодою. У кого все це хилиться на бік сатани, у того він і входить; у кого, навпаки, все це хилиться на бік Господа, у того входить Господь. Що входить сатана, а не Господь, у цьому винна сама людина. Не допускай сатані угодних думок, не співчувай їм, не налаштовуйся за навіюванням їхнім, і не погоджуйся на них, - сатана походить-походить близько, та й відійде: адже йому ні над ким не дано влади. Якщо ж заволодіває він кимось, то тому, що той сам себе віддає йому в рабство. Початок усьому злу - думки. Не допускай поганих думок і назавжди зачиниш тим двері душі твоєї для сатани. А що думки приходять недобрі - що ж робити; без них нікого немає на світі, і гріха тут ніякого немає. Прожени їх, і всьому кінець; знову прийдуть, знову прожени - і так все життя. Коли ж приймеш думки і станеш ними займатися, то не дивно, що і співчуття до них з'явиться; тоді вони стануть ще невідв'язнішими. За співчуттям підуть погані наміри то на ті, то на інші недобрі справи. Невизначені наміри визначаться потім прихильністю до одного якогось; починається вибір, згода і рішучість - ось і гріх усередині! Двері серця відчинені навстіж. Як тільки згода відбувається, вскакує всередину сатана, і починає тиранити. Тоді бідна душа, як невільник або як в'ючна тварина, буває гнана і стомлюється у скоєнні неналежних справ. Не допусти вона поганих думок - нічого б такого не було.

(Лк. 12:13-15,22-31)
«Хто поставив Мене судити чи ділити вас?» (Лк. 12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: «не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися» (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: «залиште мертвим ховати своїх мерців» (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що «краще не одружуватися» (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.

Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.

Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: «шукайте насамперед Царства Божого» (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.

(Лк. 8:16-21)

«Нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б» (Лк. 8:17). Отож як би не ховалися ми зі своїми поганими ділами, незалежно від нас ведеться їхній запис, який свого часу і пред’явлено буде. Що ж це за хартія, на якій пишеться цей запис? Совість наша. Змушуємо ми її інколи мовчати — вона і мовчить. Але хоч і мовчить, а свою справу робить, веде найточніший літопис діл наших. Як же бути, якщо там записано багато поганого? Треба витерти написане. Чим? Слізами покаяння. Ці сльози все змиють, і сліду жодного не залишиться від того поганого, що було записано. Якщо ж не змиємо, то на суді доведеться самим перечитати все написане. А позаяк тоді правда володарюватиме у свідомості, то самі ж і суд собі виголосимо, а Господь затвердить його. Тоді буде рішення безапеляційне, бо кожен сам себе засудить, до інших же і діла нікому не буде. І все це здійсниться миттєво: поглянеш — і побачиш, що ти таке; і від Господа всюдисущого одразу ж почуєш підтвердження суду; а потім усьому кінець…

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter