Поняття про Божественне Одкровення

Глава І. Шляхи богопізнання

1.Природній і надприродній шляхи богопізнання

Природничо-наукові знання людина здобуває через дослідження природи шляхом спостереження та експерименту, історичні знання набуває через вивчення історичних пам’яток і документів. Яким чином можливо для людини мати знання про Бога? Матеріалістичні вчення пояснюють виникнення віри в Бога спотвореним, фантастичним відображенням у свідомості людини навколишньої дійсності. Однак такого роду теорії не витримують критики. Справді, людина може сприймати дійсність спотворено, наприклад, прийняти канат за змію, але тільки за умови, що їй попередньо відомо, що таке змія. Мешканець Крайньої Півночі, який ніколи не мав справу з цими теплолюбними рептиліями, такої помилки ніколи не зробить. Отже, для того щоб побачити в тому чи іншому природному явищі щось надприродне, необхідно вже попередньо мати поняття про надприродне буття. Тому джерелом нашого знання про Бога може бути тільки Сам Бог. Однак об’єктом пізнавальної діяльності людини може бути тільки той світ, у якому вона існує, Бог же, будучи Творцем цього світу, Сам не є його частиною, але перебуває над усіма (Еф. 4:6). Говорячи філософською мовою, Бог трансцендентний світу¹⁸. Звісно, людина може скласти певне уявлення про Бога і через дослідження тварного світу, бо через розгляд творів завжди можливо дещо дізнатися і про самого художника. Отже, можливе пізнання Бога через красу, гармонію, доцільність, розчинені у світі. По суті, це є не що інше, як природна реакція людської душі, яка, за словами християнського апологета Тертулліана (II-III ст.), за природою є християнкою¹⁹. Таке, опосередковане творінням, пізнання Бога, називається природним богопізнанням.