...

Протоієрей Олег Давиденков
Катехізис

📖Книга также доступна на русском

uzor

Частина друга

Частина перша

Зміст

“Символ віри є в стислих, але точних словах викладене вчення про те, у що повинні вірити Християни”.

Слово “символ” походить від грецького дієслова, що означає “з’єдную”, “утримую разом”. Початкове значення цього слова таке. Коли двоє еллінів, близьких один одному людей, змушені були на деякий час розлучитися, то вони брали якийсь невеличкий предмет, наприклад монету, і за складною траєкторією розділяли його навпіл. І якщо згодом один із них мав повідомити іншому щось важливе, то він закликав слугу, вручав йому половину цього предмета і відправляв його до свого старого знайомого. Слуга, прибувши до місця призначення, пред’являв половину “символу”, і якщо вона точно підходила до іншої половини, це означало, що посланцеві можна довіряти. Завдяки такому символу через багато років колись знайомі люди або навіть їхні нащадки могли впізнати одне одного.
Згодом слово “символ” набуло багато інших значень, але всім їм притаманне дещо спільне: завжди в понятті символу присутній момент об’єднання, зв’язку. Об’єднавчу роль Нікео-Цареградського Символу віри неважко побачити з того місця, яке він посідає в богослужбовій практиці Православної Церкви. Так, у чинопослідуванні оглашення, що передує здійсненню таїнства Хрещення, оглашенний, перш ніж таємниче з’єднатися з Христом у хрещальній купелі, тричі читає Символ віри, засвідчуючи тотожність своєї віри з вірою Церкви, що є необхідною умовою входження в Церкву, з’єднання з Христом. Під час Божественної літургії Символ віри співається всіма вірними перед початком Євхаристійного канону як вираз єдності у вірі, без якої неможлива спільна участь у Євхаристії.

Символіка відіграє в житті людини величезну роль. Ми не здатні пізнавати навколишній світ безпосередньо, реально ми маємо справу не з самими речами, а з їхнім впливом на наші органи чуття, наприклад, з відображенням предметів, які ми пізнаємо, на сітківці ока або з впливом звукових хвиль на органи слуху. Знаки й образи, якими оперує людина, мають символічну природу. І що тонша, менш доступна сприйняттю наших зовнішніх почуттів реальність, яку ми пізнаємо, то точнішою і глибшою мають бути наші символи.
У біблійному і святоотцівському розумінні символ – це не знак, що просто вказує на щось, від нього відмінне, не образ, призначення якого полягає в максимально точному відтворенні зображуваного. Символ – це деякий фрагмент матеріального світу, здатний виявляти духовну реальність і до неї долучати. Але явити духовну реальність і долучити до неї символ може тільки внаслідок того, що сам до цієї реальності причетний112. Слід зазначити, що християнські символи не є продуктом людської творчості, це “те, що дано в результаті Одкровення, оскільки символи завжди вкорінені в Біблії. Це мова Бога, Який дедалі більше посвячує нас у невідому нам досі реальність, Який розкриває перед нами світ, чиєю тінню до певної міри є символ “113.
При цьому символи є вираженням не ідей або концептів, як, наприклад, у філософії Платона, а самих Божественних дій.

“Походження того, що виражається символічно, завжди міститься в самій Божественній мові, закарбованій Святим Духом. Святий Дух утворює дедалі тісніший зв’язок між символом і означуваною ним реальністю, тож на кордоні між ними символ змішується й ототожнюється з цією реальністю “114.

Частина перша