Біблія українською мовою

Второзаконня

наступний розділ →

Розділ 1
1: Це є слова, які говорив Мойсей усім ізраїльтянам за Йорданом у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Лаваном, і Асирофом, і Дизагавом,
2: на відстані одинадцяти днів путі від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадес-Варні.
3: Сорокового року, одинадцятого місяця, у перший [день] місяця говорив Мойсей [усім] синам Ізраїлевим усе, що заповів йому Господь про них.
4: Після вбивства ним Сигона, царя Аморрейського, який жив у Есевоні, і Ога, царя Васанського, який жив у Аштерофі в Едреї,
5: за Йорданом, у землі Моавитській, почав Мойсей пояснювати закон цей і сказав:
6: Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: «досить вам жити на горі цій!
7: поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату;
8: ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім».
9: І я сказав вам у той час: не можу один водити вас;
10: Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось, ви нині численні, як зірки небесні;
11: Господь, Бог отців ваших, нехай розмножить вас у тисячу разів проти того, скільки вас тепер, і хай благословить вас, як Він говорив вам:
12: як же мені одному носити тяготи ваші, тягарі ваші і суперечки ваші?
13: оберіть собі в колінах ваших мужів мудрих, розумних і випробуваних, і я поставлю їх начальниками вашими.
14: Ви відповіли мені і сказали: добру справу ти наказуєш зробити.
15: І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками, десятиначальниками і наглядачами за колінами вашими.
16: І дав я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте братів ваших і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його;
17: не розрізняйте осіб на суді, як малого, так і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця людського, тому що суд— справа Божа.
18: І дав я вам у той час повеління про все, що слід вам робити.
19: І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні.
20: І сказав я вам: ви прийшли до гори Аморрейської, яку Господь, Бог наш, дає нам;
21: ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю цю, йди, візьми її у володіння, як говорив тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.
22: Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам, і про міста, в які йти нам.
23: Слово це мені сподобалося, і я взяв з вас дванадцять мужів, по одній людині від [кожного] коліна.
24: Вони пішли, зійшли на гору і дійшли до долини Есхол, і оглянули її;
25: і взяли в руки свої плоди землі і доставили нам, і принесли нам звістку і сказали: добра земля, яку Господь, Бог наш, дає нам.
26: Але ви не захотіли йти і стали проти веління Господа, Бога вашого,
27: і нарікали в наметах ваших і говорили: Господь, з ненависти до нас, вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки аморреїв і знищити нас;
28: куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29: І я сказав вам: не страшіться і не бійтеся їх;
30: Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас, як Він зробив з вами в Єгипті, перед очима вашими,
31: і в пустелі цій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце.
32: Але і при цьому ви не вірили Господу, Богу вашому,
33: Який ішов перед вами шляхом— шукати вам місце, де зупинитися вам, вночі у вогні, щоб указувати вам дорогу, по якій іти, а вдень у хмарі.
34: І Господь [Бог] почув слова ваші, і розгнівався, і поклявся, говорячи:
35: ніхто з людей цих, з цього злого роду, не побачить доброї землі, яку Я клявся дати батькам вашим;
36: тільки Халев, син Ієфонніїн, побачить її; йому дам Я землю, по якій він проходив, і синам його, за те, що він підкорився Господу.
37: І на мене прогнівався Господь за вас, говорячи: і ти не ввійдеш туди;
38: Ісус, син Навина, який при тобі, він увійде туди; його утверди, тому що він введе Ізраїля у володіння нею;
39: діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею;
40: а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря.
41: І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору.
42: Але Господь сказав мені: скажи їм: не піднімайтесь і не воюйте, тому що немає Мене серед вас, щоб не уразили вас вороги ваші.
43: І я говорив вам, але ви не послухали і стали проти веління Господнього і з упертості своєї зійшли на гору.
44: І виступив проти вас Аморрей, який жив на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, й уражали вас на Сеїрі до самої Хорми.
45: І повернулися ви і плакали перед Господом: але Господь не почув волання вашого і не послухав вас.
46: І пробули ви в Кадесі багато часу, скільки часу ви там були.