Преподобний Никодим Святогорець
Книга, вельми корисна для душі, про безперестанне Причащання Святих Христових Таїн
| ⇦Попередній розділ | Наступний розділ⇨ |
Про те, що якщо хто відкладає Причастя, то завдає собі цим великої шкоди
Усе протилежне до раніше сказаного доставляє християнам рідкісне Причащання, бо той, хто відкладає Причащання, той не робить жодної підготовки, не буває уважним, не має старанного оберігання від злих помислів. Затягування в Причащанні стає причиною того, що він впадає в недбальство, і тепло благоговіння та Божественної любові охолоджується. Протяжність часу дозволяє йому йти по життю безтурботно й недбало, не мати страху в своїй душі, стриманості в почуттях і обережності у своїх рухах, а також дозволяє йому повну вольність і в їжі, і в словах, і в неналежних видовищах і слуханнях, тож він робиться подібним до коня, який, не маючи вуздечок, зісковзує в усіляку прірву гріха. І це істина, що все це трапляється в тих, хто відкладає Причастя, як то в щоденному досвіді і практиці ми відчуваємо самі.
У мене викликають здивування ті християни, які бувають, наскільки це можливо, гідними, проте причащатися не поспішають. Як зможуть вони отримати освячення і радість від Божественних Тайн, як сказав Кавасіла, слова якого ми наводили спочатку? Як зможуть вони загасити вогонь пристрастей, якщо не причащаються Пречистих Тайн, що виганяють усяку неміч, втихомирюють дику війну плоті та вгамовують пристрасті, згідно зі священним Кирилом?
Як можуть вони очистити свій розум, просвітити свій розум, удобрити всі сили душі, не причащаючись Тіла і Крові нашого Господа, які є істинним очищенням, істинною красою, істинним просвітленням і благородством душі, як раніше сказав нам божественний Златоуст?
Або як можливо втекти їм від уявного фараона і з Єгипту, гіркого і такого, що переслідує їхній гріх, коли вони не запечатані і не знаменовані Чесною Кров’ю Христовою, як говорив Григорій Богослов? Або яким чином вони запалять у своєму серці Божественну любов, духовну радість, Божественний мир і решту плодів і обдарувань Святого Духа, не причащаючись Тіла і Крові улюбленого Сина Отчого і єдиносущного Святому Духові, Котрий є наша справжня радість і мир, відповідно до Апостола (див. Еф.2,14), і джерело всіх благ?
Я ніяковію і дивуюся, як християни теперішніх часів можуть святкувати чи то неділі, чи то інші свята впродовж року і духовно радіти істинною радістю, якщо не причащаються постійно Божественного Причащання, що є причиною й приводом усякого свята й урочистості.
Отже, безумовно, ті, хто не причащається постійно, ті позбавляються (о горе!) всіх цих небесних і Божественних благ, а до всього цього є ще й злочинцями заповідей і Владичних велінь Господніх, як ми сказали, й Апостольських Правил, й соборних Канонів, і [повчань] усіх святих, свідчення яких ми наводили. І вони підпадають під покарання відлучення, яке накладають божественні апостоли й Антіохійський собор, як ми раніше докладно виклали.
Такі до того ж дають дозвіл і місце дияволу своєю затримкою Причастя ввергати їх у різні гріхи та інші численні спокуси, як каже божественний Кирило Олександрійський: “Ті, хто відлучає себе від Церкви і Причастя, робляться ворогами Бога і друзями бісів”.
І божественний Златоуст каже: “Да не на мнозе удаляяйся общения Твоего, от мысленнаго волка звероуловлен буду”29. Тобто тому, Господи, я приступаю часто до Таїнства і причащаюся, що боюся, якщо віддалятимуся на довгий час від Святого Твого Причастя, то, опинившись непокритим благодаттю30, буду вловлений уявним вовком, дияволом, і він мене вб’є.
Преподобний Паладій розповідає про авву Макарія Єгипетського, що, після того як він зцілив ту жінку, яка через диявольське сприяння здавалася людям конем, він дав їй таку пораду і сказав: “Жінко, ніколи не будь відсутня на Причащанні Христових Тайн, але причащайся часто, бо ця диявольська дія трапилася з тобою через те, що ти не причащалася п’ять тижнів, і від того диявол знайшов місце й досадив тобі “31.
Так само і божественний Златоуст того дня, коли його висвятили, зціливши одного біснуватого, наставляв його часто ходити до церкви і приступати до Божественних Тайн з постом і молитвами, щоб біс не спокушав його надалі. Так про це пише в житії Святого Симеон Метафраст: “Якийсь божевільний чоловік, будучи одержимий нечистим бісом, вбіг всередину церкви, випускаючи з рота піну, з висунутим назовні язиком, так що всі бачили це огидне видовище. І тоді всі стали молити святу цю душу – божественного Златоуста, щоб він помолився про зцілення стражденного. Він сказав цій людині наблизитися, з любов’ю подивився на неї і, знаменувавши її своєю рукою і закликавши Ім’я Святої Трійці, наказав лукавому бісу вийти. І відразу, коли це говорилося, слово стало ділом, і людина миттєво звільнилася від жахливої бісівської хвороби. Після цього Святий, піднявши його, порадив йому бути ревним у відвідуванні церкви та Причащанні Божественних Святинь, бути уважним до посту і молитов. “Бо, якщо так ти будеш чинити, – сказав він, – ворог ніколи тобі більше не докучатиме, і не будеш ти спійманий у його сіті”.
Чуєте, брати мої, яких бід зазнають ті, які не причащаються часто, але віддаляють себе від Тайн? Чуєте, що вони і біснуватими стають, і виглядом своїм на нерозумних тварин перетворюються, як у давні часи перетворився на бика цар Навуходоносор? І справедливо вони це терплять, бо можуть стати з людей богами по благодаті завдяки безперервному Божественному Причащанню, та не хочуть, але, віддаляючись від Божественного Причастя, втрачають і людську подобу, яку мають, і перетворюються на нерозумних тварин, і віддаються у владу сатани, як каже Псалмоспівець: “загинуть ті, що віддаляються від Тебе” (Пс. 72:27). Тобто, Господи, ось як абсолютно гинуть ті, які віддаляють себе від Твоєї благодаті.
Не кажу вже про те, що з тими, які не поспішають причащатися, трапляється раптова смерть і застає їх непідготовленими, бо вони залишаються без Божественного Причастя. Що буде з ними, нещасними? Чи зможуть вони вільно минути бісів-митарів у повітрі? Якого страху і жаху зазнає душа, тоді як могла б за частого Причащання звільнитися від усього цього, як сказав вище божественний Златоуст. Змилуйся, Боже, над ними!
Отже, брати мої, оскільки рідкісне Причащання заподіює нам настільки великі й нез’ясовні біди, а часте Причащання дарує нам настільки високі, настільки великі, настільки небесні й надприродні блага і в цьому житті, і в майбутньому, чому ми так затягуємо причащатися? Чому не готуємося з належною підготовкою долучатися до Божественних Тайн, якщо не щодня, то хоча б щосуботи або щонеділі і щосвята? Варто було б нам з великою радістю часто прибігати до Священної Трапези та долучатися до нашого Найсолодшого Іісуса Христа, Котрий є все наше життя, подих, буття наше й уся надія та спасіння наше, щоб бути нам завжди з Ним сполученими й нерозлучними і в цьому житті, і в іншому. Ми ж, однак, погоджуємося і сильно радіємо тому, щоб баритися і віддаляти себе від Нього.
Якщо нас хто-небудь позбавить хоча б на один день трапези, що складається з тілесної їжі, то ми засмучуємося і тривожимося, і нам це здається великим злом; якщо ж ми позбавляємося на день, і на два, і на цілі місяці духовної та небесної Трапези Божественних Тайн, то злом це не вважаємо. О велике нерозсудливість, що здійснюється нинішніми християнами, які не бачать різниці між тілесним і духовним! Бо вони перше з усією любов’ю приймають, а другого зовсім не бажають.
Багато боголюбивих християн вкладають великі гроші, зазнають великих труднощів, переносять багато небезпек і на морі, і на суходолі, щоб піти вклонитися в Єрусалим до живоносного Гробу Господнього та інших святих місць. І потім радіють, коли їх називають паломниками цих святинь. Багато хто, чуючи, що в якомусь далекому місці перебувають святі мощі якогось святого, біжать з великою готовністю, щоб поклонитися їм і отримати благодать і освячення.
Але щоб причаститися Пречистих Тайн і удостоїтися одержати не животворний Гроб, не святі місця, не мощі святих, але Царя всього і Святого святих, вони або мале бажання мають, або їх це зовсім не хвилює. Щоб піти у святі місця – і гроші витрачають, і довгі дороги проходять пішки, і багато небезпек переносять, тоді як, щоб причаститися, не потрібно ні витрата грошей, ні довгі пішохідні подорожі, ні перенесення небезпек. Достатньо тільки зробити скрушену сповідь, виконати по-справжньому епітимію і підготовку, як одразу можна це отримати і стати співтілесниками і співкровниками Христу. І, незважаючи на всю цю простоту, знову ж таки всі не дбають щодо цього, всі відразу відступають.
Ах, браття мої, якби ми хоча б один раз бачили подумки очима нашої душі, яких високих і яких великих благ ми втрачаємо, не причащаючись безперестанку, тоді, звісно, ми доклали б усіх своїх зусиль, щоб підготовлятися й причащатися, якби була можливість, щодня.
Отже, якщо досі ми проявляли велике недбальство щодо Святого Причастя, відтепер і надалі, прошу вас із глибини по-братськи люблячого серця, нехай прокинемося від тяжкого сну лінощів, докладемо готовність і старанність. І якщо хто-небудь із тих, хто має духовну владу, спробує нам перешкодити в цій богоугодній справі, то нехай не охолоджуємо одразу теплоту нашої рішучості і не засмучуємося, ні, але нехай впадемо на коліна й цілуватимемо, як блудниця, його ноги, й наполегливо стукатимемо у двері та проситимемо дозволу. І, звичайно, я не вірю, щоб знайшовся хтось настільки жорстокосердий, що, бачачи нашу гарячу готовність приступити до Святого Причастя, перешкодив би нам. Більше того, я впевнений, що яким би він не був суворим, як би він не боявся порушити шкідливий звичай, що встановився в цій справі, серце його прихилиться, щоб дати нам дозвіл здійснити те, чого ми бажаємо.
29 Молитва 2-а до Святого Причастя.
30 Буквально – “оголеним від благодаті”. – Прим. пер.
31 Див. “Лавсаїк” Палладія, єпископа Єленопольського. М., 1992, с. 37-38. Гл.18. Про Макарія Єгипетського.
| ⇦Попередній розділ | Наступний розділ⇨ |