Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Луки: Лк. 8:41–56
Глава 8
зач. 341Пі́сля цього́ прохо́див Він по міста́х і се́лах, пропові́дуючи і благовіству́ючи Ца́рство Бо́же, і з Ним двана́дцять,
2і де́які жінки́, яки́х Він зціли́в від злих ду́хів і неду́гів: Марі́я, зва́на Магдали́на, що з не́ї ви́йшло сім бі́сів,
3і Іоа́нна, жі́нка Ху́зи, домоправи́теля І́родового, і Суса́нна, і бага́то і́нших, які́ служи́ли Йому́ майно́м свої́м.
4Коли́ ж зібра́лося бага́то наро́ду і з усі́х міст жи́телі схо́дились до Ньо́го, Він поча́в говори́ти при́тчею:
зач. 355ви́йшов сія́ч сі́яти зерно́ своє́ і, коли́ сі́яв, одне́ впа́ло при доро́зі, і було́ пото́птане, і птахи́ небе́сні поклюва́ли його́;
6а і́нше впа́ло на ка́мінь і, зійшо́вши, засо́хло, бо не ма́ло воло́ги;
7а ще і́нше впа́ло по́між те́рнів, і ви́росли те́рни і заглуши́ли його́;
8і́нше ж упа́ло на до́бру зе́млю і, коли́ зійшло́, дало́ плід у стокра́т. Сказа́вши це, ви́голосив: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
9У́чні ж Його́ запита́ли в Ньо́го: що б зна́чила при́тча ця?
10Він сказа́в: вам дано́ зна́ти таємни́ці Ца́рства Бо́жого, а і́ншим у при́тчах, так що вони́, ди́влячись, не ба́чать і, слу́хаючи, не розумі́ють.
11Ось що зна́чить при́тча ця: зерно́ – це сло́во Бо́же;
12а те, що впа́ло при доро́зі, це ті, котрі́ слу́хають, але́ по́тім прихо́дить дия́вол і забира́є сло́во із се́рця ї́хнього, щоб вони́ не уві́рували і не спасли́сь;
13а те, що впа́ло на ка́мінь, це ті, які, коли́ почу́ють сло́во, з ра́дістю прийма́ють, але́ не ма́ють ко́реня, ча́сом ві́рують, а під час споку́си відпада́ють;
14а те, що впа́ло помі́ж те́рнів, це ті, що чу́ли сло́во, але́, відхо́дячи, заглуша́ються турбо́тами, бага́тством та життє́вими насоло́дами і не даю́ть пло́ду;
15а те, що впа́ло на до́бру зе́млю, це ті, які́, до́брим се́рцем і благи́м слу́хаючи сло́во, бережу́ть його́ і прино́сять плід в терпі́нні. Сказа́вши це, Він ви́голосив: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
зач. 3616Ніхто́, засвіти́вши сві́чку, не покрива́є її́ посу́диною, або́ не ста́вить під лі́жко, а ста́вить на підсві́чнику, щоб ті, що вхо́дять, ба́чили сві́тло.
17Бо нема́ нічо́го тає́много, що не ста́ло б я́вним, ні прихо́ваного, що не ста́ло б відо́мим і не відкри́лося б.
18О́тже, пильну́йте, як ви слу́хаєте: бо хто ма́є, тому́ да́сться, а хто не ма́є, у то́го відбере́ться і те, що він ду́має ма́ти.
19Прийшли́ до Ньо́го Ма́ти і брати́ Його́, і не могли́ доступи́тися до Ньо́го че́рез наро́д.
20І дали́ зна́ти Йому́: Ма́ти і брати́ Твої́ стоя́ть зо́вні, бажа́ючи ба́чити Тебе́.
21Він сказа́в їм у ві́дповідь: ма́ти Моя́ і брати́ Мої́ це ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.
зач. 3722Одного́ дня увійшо́в Він у чо́вен з у́чнями Свої́ми і сказа́в їм: перепра́вимось на той бік о́зера. І ви́рушили.
23Коли́ пливли́ вони́, Він засну́в. На о́зері зняла́ся вели́ка бу́ря і залива́ло їх хви́лями, і вони́ були́ в небезпе́ці.
24І, підійшо́вши, розбуди́ли Його́ і сказа́ли: Наста́внику! Наста́внику! ги́немо. Але́ Він, вста́вши, заборони́в ві́трові і хви́лям; і вони́ вщу́хли, і наста́ла ти́ша.
25Тоді́ Він сказа́в їм: де ві́ра ва́ша? Вони́ ж в стра́сі і здивува́нні говори́ли оди́н одному́: хто ж Цей, що й вітра́м і воді́ нака́зує, і підкоря́ються Йому́?
зач. 3826І припливли́ в зе́млю Гадари́нську, що навпро́ти Галіле́ї.
27Коли́ ж Він ви́йшов на бе́рег, зустрі́в Його́ оди́н чолові́к з мі́ста, одержи́мий бі́сами з да́внього ча́су, і в о́дяг не вдяга́вся, і в до́мі не жив, а в гроба́х.
28Поба́чивши Іісу́са, він закрича́в, упа́в пе́ред Ним і гучни́м го́лосом сказа́в: що Тобі́ до ме́не, Іісу́се, Си́ну Бо́га Всеви́шнього? блага́ю Тебе́, не муч мене́!
29Бо Іісу́с звелі́в нечи́стому ду́хові ви́йти з цього́ чолові́ка, тому́ що він до́вгий час му́чив його́; і в’яза́ли його́ ланцюга́ми залі́зними і кайда́нами, і стерегли́ його́, але́ він розрива́в ланцюги́ і гнав його́ біс у пусти́ню.
30Іісу́с запита́в його́: як твоє́ ім’я́? Він сказа́в: легіо́н, бо бага́то бі́сів увійшло́ в ньо́го.
31І вони́ проси́ли Іісу́са, щоб не повелі́в їм іти́ в безо́дню.
32Тут же на горі́ пасло́ся вели́ке ста́до свине́й: і бі́си проси́ли Його́, щоб дозво́лив їм увійти́ в них. І дозво́лив їм.
33Бі́си, ви́йшовши з чолові́ка, увійшли́ в свине́й, і ки́нулося ста́до з кру́чі в о́зеро і потону́ло.
34Пастухи́, поба́чивши, що ста́лося, побі́гли і розказа́ли в мі́сті і по се́лах.
35І ви́йшли поба́чити, що ста́лось; і, прийшо́вши до Іісу́са, знайшли́ чолові́ка, з яко́го ви́йшли бі́си, одя́гненого і при своє́му ро́зумі, котри́й сиді́в бі́ля ніг Іісу́сових, і вжахну́лись.
36А ті, що ба́чили, розповіли́ їм, як зціли́вся біснува́тий.
37І весь наро́д кра́ю Гадари́нського проси́в Його́ відійти́ від них, бо їх охопи́в вели́кий страх. Він увійшо́в у чо́вен і верну́вся.
38Чолові́к же, з котро́го ви́йшли бі́си, блага́в Його́, щоб бу́ти з Ним. Але́ Іісу́с відпусти́в його́, сказа́вши:
39верни́сь у дім твій і розкажи́, що сотвори́в тобі́ Бог. Він пішо́в і пропові́дував по всьо́му мі́сту, що сотвори́в йому́ Іісу́с.
зач. 3940Коли́ ж Іісу́с верну́вся, наро́д при́йняв Його́, бо всі чека́ли на Ньо́го.
41І ось, прийшо́в чолові́к на ім’я́ Іаі́р, яки́й був нача́льником синаго́ги; і, припа́вши до ніг Іісу́сових, блага́в Його́ увійти́ до ньо́го в дім,
42бо у ньо́го була́ єди́на дочка́ ро́ків двана́дцяти, і та була́ при́ смерті. Коли́ ж Він йшов, наро́д тісни́в Його́.
43І жі́нка, що двана́дцять ро́ків стражда́ла кровоте́чею, яка́, ви́тративши на лікарі́в все своє́ майно́, ні в жо́дного не змогла́ ви́лікуватися,
44підійшо́вши зза́ду, доторкну́лася до кра́ю оде́жі Його́; і відра́зу кровоте́ча у не́ї зупини́лась.
45І сказа́в Іісу́с: хто доторкну́вся до Ме́не? Коли́ ж усі́ відмовля́лись, Петро́ і ті, що були́ з Ним, сказа́ли: Наста́внику! наро́д ото́чує Тебе́ і тісни́ть, – і Ти гово́риш: хто доторкну́вся до Ме́не?
46Іісу́с же сказа́в: хтось доторкну́вся до Ме́не, бо Я відчу́в си́лу, що ви́йшла з Ме́не.
47Жі́нка, поба́чивши, що вона́ не втаї́лася, тремтячи́, підійшла́ і, впа́вши пе́ред Ним, розповіла́ Йому́ пе́ред усі́м наро́дом, з яко́ї причи́ни доторкну́лася до Ньо́го і як ра́птом зціли́лась.
48Він сказа́в їй: дерза́й, до́чко! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́; іди́ з ми́ром.
49Коли́ Він ще говори́в це, прихо́дить оди́н з до́му нача́льника синаго́ги і гово́рить йому́: твоя́ дочка́ вме́рла; не турбу́й Учи́теля.
50Іісу́с же, почу́вши це, сказа́в йому́: не бі́йся, ті́льки ві́руй, і спасе́на бу́де.
51Прийшо́вши в дім, не дозво́лив увійти́ нікому́, крім Петра́, Іоа́нна і Я́кова, та ба́тька і ма́тері тіє́ї ді́вчини.
52Всі пла́кали і рида́ли за не́ю. А Він сказа́в: не пла́чте, вона́ не вме́рла, а спить.
53І смі́ялися з Ньо́го, зна́ючи, що вона́ вме́рла.
54Він же, ви́славши всіх геть, взя́вши її́ за ру́ку, ви́голосив: ді́вчино! встань.
55І верну́вся дух її́; і вона́ за́раз же вста́ла, і Він звелі́в да́ти їй ї́сти.
56І здивува́лися батьки́ її́. Він же звелі́в їм ніко́му не каза́ти про те, що ста́лося.