Євангеліє від Луки: Лк. 18:18–27

Лк. 18:18–27 зач. 91

Глава 18

1Сказа́в тако́ж їм і при́тчу про те, що тре́ба завжди́ моли́тися і не сумува́ти,

2ка́жучи: в одному́ мі́сті був суддя́, яки́й Бо́га не боя́вся і люде́й не соро́мився.

зач. 883В то́му ж мі́сті була́ одна́ вдова́, і вона́, прихо́дячи до ньо́го, говори́ла: захисти́ мене́ від супе́рника мого́.

4Але́ він до́вгий час не хоті́в. А по́тім сказа́в сам у собі́: хоч я і Бо́га не бою́ся і люде́й не соро́млюсь,

5але́ як ця вдова́ не дає́ мені́ спо́кою, захищу́ її́, щоб вона́ не прихо́дила бі́льше докуча́ти мені́.

6І сказа́в Госпо́дь: чу́єте, що ка́же суддя́ непра́ведний?

7Хіба́ Бог не захисти́ть вибра́нців Свої́х, що взива́ють до Ньо́го день і ніч, хоч і не спіши́ть захища́ти їх?

8кажу́ вам, що захисти́ть їх ско́ро. Але́ Син Людськи́й, коли́ при́йде, чи зна́йде ві́ру на землі́?

9Сказа́в та́кож і до де́яких, які́ були́ упе́внені в собі́, що вони́ пра́ведні, а і́нших прини́жували, таку́ при́тчу:

зач. 8910Два чолові́ки прийшли́ до хра́му помоли́тися: оди́н фарисе́й, а дру́гий ми́тар.

11Фарисе́й, ста́вши, моли́вся сам у собі́ так: Бо́же! дя́кую Тобі́, що я не таки́й, як і́нші лю́ди, грабі́жники, кри́вдники, перелю́бники, або́ як цей ми́тар:

12пощу́ся дві́чі на ти́ждень, даю́ деся́ту части́ну з усьо́го, що придба́ю.

13А ми́тар, стоячи́ віддаля́, не смів і оче́й звести́ на не́бо; але́, б’ючи́ себе́ в гру́ди, говори́в: Бо́же! будь ми́лостивий до ме́не, грі́шника!

14Кажу́ вам, що цей пішо́в до до́му свого́ опра́вданий бі́льше, ніж той: бо вся́кий, хто підно́сить сам себе́, прини́жений бу́де, а хто прини́жує себе́, піднесе́ться.

зач. 9015Прино́сили ж до Ньо́го і діте́й, щоб Він доторкну́вся до них; а у́чні, ба́чачи те, борони́ли їм.

16Але́ Іісу́с, покли́кавши їх, сказа́в: пусті́ть діте́й прихо́дити до Ме́не і не забороня́йте їм, бо таки́х є Ца́рство Бо́же.

17І́стинно кажу́ вам: хто не при́йме Ца́рства Бо́жого, як дитя́, той не ввійде́ в ньо́го.

зач. 9118І запита́в Його́ оди́н з нача́льників: Учи́телю благи́й! що мені́ роби́ти, щоб успадкува́ти життя́ ві́чне?

19Іісу́с сказа́в йому́: що ти назива́єш Мене́ благи́м? ніхто́ не благи́й, як ті́льки оди́н Бог;

20зна́єш за́повіді: не перелю́бствуй, не вбива́й, не кради́, не лжесві́дчи, шану́й ба́тька твого́ і ма́тір твою́.

21Він же сказа́в: усе́ це я збері́г з ю́ності моє́ї.

22Почу́вши це, Іісу́с сказа́в йому́: ще одного́ не вистача́є тобі́: все, що ма́єш, прода́й і розда́й убо́гим, і ма́тимеш скарб на небеса́х, і прихо́дь та іди́ слі́дом за Мно́ю.

23Але́ він, почу́вши це, засмути́вся, бо був ду́же бага́тий.

24Іісу́с же, поба́чивши, що він засмути́вся, сказа́в: як ва́жко тим, що ма́ють бага́тство, увійти́ в Ца́рство Боже́!

25бо ле́гше верблю́дові пройти́ крізь ву́шко го́лки, ніж бага́тому ввійти́ в Ца́рство Бо́же.

26Ті, що чу́ли, сказа́ли: то хто ж мо́же спасти́ся?

27Він же сказа́в: неможли́ве лю́дям, можли́ве Бо́гові.

28Петро́ ж сказа́в: ось, ми поки́нули все і пішли́ за Тобо́ю.

29Він сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам: нема́ ніко́го, хто б поки́нув дім, або батькі́в, або́ браті́в, або́ сесте́р, або́ жі́нку, або діте́й зара́ди Ца́рства Бо́жого,

30і не оде́ржав би зна́чно бі́льше в цей час, і у ві́ці майбу́тньому життя́ ві́чне.

зач. 9231Відкли́кавши двана́дцять у́чнів Свої́х, сказа́в їм: ось, ми йдемо́ до Ієрусали́ма, і збу́деться все, напи́сане проро́ками про Си́на Людсько́го,

32бо ви́дадуть Його́ язи́чникам, і познуща́ються над Ним, і скри́вдять Його́, і обплюю́ть Його́,

33і бу́дуть би́ти, і уб’ю́ть Його́; і на тре́тій день воскре́сне.

34Але́ вони́ нічо́го з цього́ не зрозумі́ли; і були́ слова́ ці прихо́вані для них, і вони́ не розумі́ли ска́заного.

зач. 9335Коли́ ж підхо́див Він до Ієрихо́ну, оди́н сліпи́й сиді́в край доро́ги і проси́в ми́лостині,

36і, почу́вши, що ми́мо ньо́го прохо́дить наро́д, запита́в: що це таке́?

37Йому́ сказа́ли, що Іісу́с Назаряни́н йде.

38Тоді́ він закрича́в: Іісу́се, Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

39І ті, що йшли попе́реду, приму́шували його́ замо́вкнути; а він ще голосні́ше крича́в: Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

40Іісу́с, зупини́вшись, звелі́в привести́ його́ до Се́бе; і коли́ той підійшо́в до Ньо́го, спита́в його́:

41чого́ ти хо́чеш від Ме́не? Він сказа́в: Госпо́ди! щоб мені́ прозрі́ти.

42Іісу́с сказа́в йому́: прозри́! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́.

43І він уми́ть прозрі́в і пішо́в за Ним, сла́влячи Бо́га; і весь наро́д, ба́чивши це, возда́в хвалу́ Бо́гові.