Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Іоанна: Ін. 9:39–10:9
Глава 9
зач. 341І, прохо́дячи, поба́чив чолові́ка, сліпо́го від наро́дження.
2У́чні Його́ запита́ли в Ньо́го: Равві́! хто согріши́в, він чи батьки́ його́, що сліпи́м народи́вся?
3Іісу́с відпові́в: ні він не согріши́в, ні батьки́ його́, а це для то́го, щоб яви́лись на ньо́му діла́ Бо́жі.
4Мені́ нале́жить роби́ти діла́ Того́, Хто посла́в Мене́, до́ки день є; прихо́дить ніч, коли́ ніхто́ роби́ти не мо́же.
5До́ки Я в сві́ті, Я сві́тло сві́тові.
6Сказа́вши це, Він плю́нув на зе́млю, зроби́в сли́ною су́міш і пома́зав су́мішшю о́чі сліпо́му,
7і сказа́в йому́: іди́, уми́йся в купа́льні Сілоа́м, що означа́є: по́сланий. Він пішо́в і вми́вся, і прийшо́в зря́чим.
8Сусі́ди і ті, хто ба́чив його́ рані́ше сліпи́м, говори́ли: чи не той це, що сиді́в і проси́в ми́лостині?
9Одні́ говори́ли, що це той; і́нші ж: схо́жий на ньо́го. Він же каза́в: це я.
10Тоді́ пита́ли в ньо́го: як відкри́лись у те́бе о́чі?
11Він сказа́в у ві́дповідь: Чолові́к, Яко́го звуть Іісу́с, зроби́в су́міш, пома́зав о́чі мої́ і сказа́в мені́: піди́ в купа́льню Сілоа́м і вми́йся. Я пішо́в, уми́вся і прозрі́в.
12Тоді́ сказа́ли йому́: де ж Він? Він відповіда́в: не зна́ю.
13Повели́ цього́ коли́шнього сліпця́ до фарисе́їв.
14А була́ субо́та, коли́ Іісу́с зроби́в су́міш і відкри́в йому́ о́чі.
15Спита́ли його́ та́кож фарисе́ї, як він прозрі́в. Він же сказа́в їм: су́міш покла́в Він на мої́ о́чі і я вми́вся, і ба́чу.
16Тоді́ де́які з фарисе́їв говори́ли: не від Бо́га Цей Чолові́к, бо не шану́є субо́ти. І́нші говори́ли: як мо́же грі́шний чолові́к такі́ чудеса́ твори́ти? І ста́лася між ни́ми супере́чка.
17Знов гово́рять сліпо́му: що ти ска́жеш про То́го, Хто відкри́в тобі́ о́чі? Він сказа́в: це проро́к.
18Тоді́ іуде́ї не пові́рили, що він був сліпи́й і прозрі́в, до́ки не покли́кали батькі́в того́, хто прозрі́в,
19і спита́ли їх: чи це син ваш, про яко́го ви ка́жете, що народи́вся сліпи́м? як же він тепе́р ба́чить?
20Батьки́ його́ сказа́ли їм у ві́дповідь: ми зна́ємо, що це син наш і що він сліпи́м народи́вся,
21а як тепе́р ба́чить, не зна́ємо, і хто відкри́в йому́ о́чі, ми не зна́ємо. Він сам уже доро́слий; само́го спита́йте, хай сам про се́бе ска́же.
22Так відповіли́ батьки́ його́, тому́ що боя́лись іуде́їв; бо іуде́ї вже змови́лись, щоб того́, хто ви́знає Його́ за Христа́, відлуча́ти від синаго́ги.
23Тому́-то батьки́ його́ і сказа́ли: він уже доро́слий, само́го спита́йте.
24О́тже, вдру́ге покли́кали чолові́ка, яки́й був сліпи́м, і сказа́ли йому́: возда́й сла́ву Бо́гові; ми зна́ємо, що Чолові́к Той грі́шник.
25Він сказа́в їм у ві́дповідь: чи Він грі́шник, не зна́ю; одне́ зна́ю, що я був сліпи́й, а тепе́р ба́чу.
26Зно́ву спита́ли його́: що Він зроби́в з тобо́ю? як відкри́в твої́ о́чі?
27Відпові́в їм: я вже сказа́в вам, і ви не слу́хали; що ще хо́чете почу́ти? чи хо́чете і ви ста́ти Його́ у́чнями?
28Вони́ ж докори́ли йому́ і сказа́ли: ти Його́ у́чень, ми ж Мойсе́єві у́чні.
29Ми зна́ємо, що з Мойсе́єм говори́в Бог; Цього́ ж не зна́ємо, зві́дки Він.
30Чолові́к, яки́й прозрі́в, сказа́в їм у ві́дповідь: це й ди́вно, що ви не зна́єте, зві́дки Він, а Він відкри́в мені́ о́чі.
31Але́ ми зна́ємо, що грі́шників Бог не слу́хає; але́ якщо́ хто шану́є Бо́га і во́лю Його́ тво́рить, того́ слу́хає.
32З ві́ку не чу́вано, щоб хтось відкри́в о́чі сліпо́му від наро́дження.
33Якби́ Він не був від Бо́га, не міг би нічо́го твори́ти.
34Сказа́ли йому́ у ві́дповідь: у гріха́х ти весь народи́вся, і чи ти нас у́чиш? І ви́гнали його́ геть.
35Іісу́с, почу́вши, що ви́гнали його́ геть, знайшо́в його́ і сказа́в йому́: чи ві́руєш ти в Си́на Бо́жого?
36Він відпові́в і сказа́в: а хто Він, Го́споди, щоб мені́ ві́рувати в Ньо́го?
37Іісу́с сказа́в йому́: і ба́чив ти Його́, і Він гово́рить з тобо́ю.
38Він же промо́вив: ві́рую, Го́споди! І поклони́вся Йому́.
зач. 3539І сказа́в Іісу́с: на суд Я прийшо́в у світ цей, щоб незря́чі ба́чили, а зря́чі ста́ли сліпи́ми.
40Почу́вши це, де́які з фарисе́їв, що були́ з Ним, сказа́ли Йому́: невже́ і ми сліпі́?
41Іісу́с сказа́в їм: якби́ ви були́ сліпі́, то не ма́ли б на собі́ гріха́, але́ як ви гово́рите, що ба́чите, то гріх залиша́ється на вас.
Глава 10
1Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто вхо́дить в коша́ру ове́чу не двери́ма, а десь перела́зить, той зло́дій і розбі́йник.
2А хто вхо́дить у две́рі, той па́стир ове́ць.
3Йому́ ворота́р відчиня́є, і ві́вці го́лос його́ чу́ють, і він кли́че свої́х ове́ць по і́мені і виво́дить їх.
4І коли́ ви́веде свої́х ове́ць, йде попере́д них, а ві́вці йдуть за ним, бо зна́ють його́ го́лос.
5За чужи́м же не йдуть, а тіка́ють від ньо́го, бо не зна́ють чужо́го го́лосу.
6Цю при́тчу сказа́в їм Іісу́с; але́ вони́ не зрозумі́ли, про що Він говори́в їм.
7О́тже, зно́ву сказа́в їм Іісу́с: і́стинно, і́стинно кажу́ вам, що Я две́рі ві́вцям.
8Всі, скі́льки їх прихо́дило пе́реді Мно́ю, є зло́дії й розбі́йники; але́ ві́вці не послу́хали їх.
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.
зач. 3717Тому́ лю́бить Мене́ Оте́ць, що Я життя́ Моє́ віддаю́, щоб знов прийня́ти його́.
18Ніхто́ не відбира́є його́ від Ме́не, але́ Я Сам віддаю́ його́. Ма́ю вла́ду відда́ти його́ і вла́ду ма́ю знов прийня́ти його́. Цю за́повідь Я оде́ржав від Отця́ Мого́.
19Від цих слів знов ви́никла супере́чка між іуде́ями.
20Бага́то з них говори́ли: Він бі́са ма́є і безу́мствує; чому́ ж слу́хаєте Його́?
21І́нші говори́ли: це слова́ не біснува́того; хіба́ мо́же біс відкрива́ти о́чі сліпи́м?
22Було́ тоді́ в Ієрусали́мі свя́то оно́влення, і була́ зима́.
23Іісу́с ходи́в у хра́мі, в притво́рі Соломо́новому.
24Тут іуде́ї обступи́ли Його́ і говори́ли Йому́: чи до́вго трима́тимеш нас у неві́данні? якщо́ Ти Христо́с, скажи́ нам пря́мо.
25Іісу́с відпові́в їм: Я сказа́в вам, і не ві́рите; діла́, які́ Я творю́ в ім’я́ Отця́ Мого́, сві́дчать про Ме́не.
26Але́ ви не ві́рите, бо ви не з Мої́х ове́ць, як Я сказа́в вам.
зач. 3827Ві́вці Мої́ го́лосу Мого́ слу́хають, і Я зна́ю їх; і вони́ йдуть за Мно́ю.
28І Я даю́ їм життя́ ві́чне, і не заги́нуть пові́к; і ніхто́ не ви́краде їх з руки́ Моє́ї.
29Оте́ць Мій, Котри́й дав Мені́ їх, бі́льший за всіх, і ніхто́ не мо́же ви́красти їх з руки́ Отця́ Мого́.
30Я і Оте́ць – єди́не.
31Тут знов іуде́ї схопи́ли камі́ння, щоб поби́ти Його́.
32Іісу́с відпові́в їм: бага́то до́брих діл показа́в Я вам від Отця́ Мого́; за яке́ з них хо́чете поби́ти Мене́ камі́нням?
33Іуде́ї сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: не за до́брі діла́ хо́чемо поби́ти Тебе́ камі́нням, а за богоху́льство і за те, що Ти, бу́дучи люди́ною, ро́биш Себе́ Бо́гом.
34Іісу́с відпові́в їм: чи не напи́сано в зако́ні ва́шому: Я сказа́в: ви бо́ги?.
35Якщо́ Він назва́в бога́ми тих, до ко́го було́ сло́во Бо́же, і не мо́же пору́шитись Писа́ння, –
36чи Тому́, Котро́го Оте́ць освяти́в і посла́в у світ, ви гово́рите: богоху́льствуєш, бо Я сказа́в: Я Син Бо́жий?
37Якщо́ Я не творю́ діл Отця́ Мого́, не ві́рте Мені́;
38а якщо́ творю́, то, коли́ не ві́рите Мені́, ві́рте діла́м Мої́м, щоб пізна́ти і пові́рити, що Оте́ць в Мені́ і Я в Ньо́му.
39Тоді́ знов шука́ли Його́ схопи́ти; але́ Він ухили́вся від рук ї́хніх,
40і пішо́в знов на той бік Іорда́ну, на те мі́сце, де рані́ше хрести́в Іоа́нн, і залиши́вся там.
41І бага́то прийшло́ до Ньо́го і говори́ли, що Іоа́нн не сотвори́в жо́дного чу́да, але́ все, що Іоа́нн сказа́в про Ньо́го, було́ правди́ве.
42І бага́то там уві́рували в Ньо́го.