Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Іоанна: Ін. 5:24–30
Глава 5
зач. 141Пі́сля цьо́го було́ іуде́йське свя́то, і прийшо́в Іісу́с до Ієрусали́ма.
2В Ієрусали́мі ж бі́ля Ове́чих ворі́т є купа́льня, що по-євре́йськи зве́ться Віфезда́, яка́ ма́ла п’ять кри́тих ході́в.
3У них лежа́ло бага́то хво́рих, сліпи́х, криви́х, сухи́х, що чека́ли ру́ху води́,
4бо А́нгел Госпо́дній щоро́ку схо́див у купа́льню і збу́рював во́ду, і хто пе́рший вхо́див у неї пі́сля збу́рення води́, той оду́жував, хоч би яку́ неду́гу мав.
5Тут був чолові́к, яки́й хворі́в три́дцять ві́сім ро́ків.
6Іісу́с, поба́чивши, що він лежи́ть, і зна́ючи, що вже до́вго хворі́є, гово́рить йому́: чи хо́чеш бу́ти здоро́вим?
7Неду́жий відпові́в Йому́: так, Го́споди; але́ чолові́ка не ма́ю, щоб, коли́ збу́риться вода́, опусти́в мене́ в купа́льню; коли́ ж я прихо́джу, і́нший вже попере́д ме́не вхо́дить.
8Іісу́с гово́рить йому́: встань, візьми́ по́стіль твою́ і ходи́.
9І він одра́зу оду́жав, взяв по́стіль свою́ і пішо́в. Того́ дня була́ субо́та.
10Тому́ іуде́ї говори́ли зці́леному: сього́дні субо́та, і не слід тобі́ було́ бра́ти по́стіль свою́.
11Він відпові́в їм: Хто зціли́в мене́, Той сказа́в мені́: візьми́ по́стіль твою́ і ходи́.
12Його спита́ли: хто Той Чолові́к, Котри́й сказа́в тобі́: візьми́ по́стіль твою́ і ходи́?
13А зці́лений не знав, хто Він, бо Іісу́с зник у наро́ді, що був на то́му мі́сці.
14По́тім Іісу́с зустрі́в його́ в хра́мі і сказа́в йому́: ось, ти оду́жав; не гріши́ бі́льше, щоб з тобо́ю не тра́пилось чого́ гі́ршого.
15Чолові́к цей пішо́в і сказа́в іуде́ям, що Той, Хто зціли́в його́, є Іісу́с.
16І почали́ іуде́ї переслі́дувати Іісу́са і шука́ли Його́ вби́ти за те, що твори́в такі́ діла́ в субо́ту.
17Іісу́с же говори́в їм: Оте́ць Мій дони́ні ро́бить і Я роблю́.
зач. 1518Іуде́ї ще бі́льше шука́ли Його́ вби́ти за те, що Він не ті́льки пору́шував субо́ту, але́ й Отце́м Свої́м назива́в Бо́га, рівня́ючи Себе́ до Бо́га.
19На це Іісу́с сказа́в: і́стинно, і́стинно говорю́ вам: Син нічо́го не мо́же твори́ти Сам від Се́бе, якщо́ не поба́чить, як тво́рить Оте́ць; бо що Він тво́рить, те так са́мо тво́рить і Син.
20Бо Оте́ць лю́бить Си́на і пока́зує Йому́ все, що Сам тво́рить; і пока́же Йому́ діла́ бі́льші від цих, що ви здиву́єтесь.
21Бо, як Оте́ць воскреша́є ме́ртвих і оживля́є, так і Син оживля́є, кого́ хо́че.
22Бо Оте́ць не су́дить ніко́го, а весь суд відда́в Си́нові,
23щоб усі́ шанува́ли Си́на, як шану́ють Отця́. Хто не шану́є Си́на, той не шану́є і Отця́, Яки́й посла́в Його́.
зач. 1624Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто сло́во Моє́ слу́хає і ві́рить у То́го, Хто посла́в Мене́, той ма́є ві́чне життя́, і на суд не прихо́дить, а перейшо́в від сме́рті в життя́.
25І́стинно, і́стинно кажу́ вам: наста́не час і наста́в уже́, коли́ ме́ртві почу́ють го́лос Си́на Бо́жого і, почу́вши, оживу́ть.
26Бо як Оте́ць ма́є життя́ в Само́му Собі́, так і Си́нові дав ма́ти життя́ в Само́му Собі́.
27І дав Йому́ вла́ду суд твори́ти, бо Він є Син Людськи́й.
28Не диву́йтесь цьому́, бо настає́ час, коли́ всі, хто в гроба́х, почу́ють го́лос Си́на Бо́жого;
29і ви́йдуть ті, хто твори́в добро́, у воскресі́ння життя́, а ті, хто чини́в зло – у воскресі́ння су́ду.
30Я нічо́го не мо́жу твори́ти Сам від Се́бе. Як чу́ю, так і суджу́, і суд Мій пра́ведний; бо не шука́ю Моє́ї во́лі, а во́лі Отця́, Котри́й посла́в Мене́.
зач. 1731Коли́ Я сві́дчу Сам про Се́бе, то сві́дчення Моє́ не є і́стинне.
32Є і́нший, яки́й сві́дчить про Ме́не; і Я зна́ю, що і́стинне те сві́дчення, яки́м він сві́дчить про Ме́не.
33Ви посила́ли до Іоа́нна, і він засві́дчив про і́стину.
34А втім, Я не від люди́ни прийма́ю сві́дчення, але́ говорю́ це для то́го, щоб ви спасли́ся.
35Він був світи́льник, яки́й горі́в і світи́в; ви ж хоті́ли коро́ткий час пора́дуватися при сві́тлі його́.
36Я ж ма́ю сві́дчення бі́льше за Іоа́ннове: бо ді́ла, які́ Оте́ць дав Мені́ зверши́ти, самі́ діла́ ці, котрі́ Я творю́, сві́дчать про Ме́не, що Оте́ць посла́в Мене́.
37І Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́, Сам засві́дчив про Ме́не. А ви ні го́лосу Його́ ніко́ли не чу́ли, ні лиця́ Його́ ніко́ли не ба́чили;
38і не ма́єте сло́ва Його́, яке́ перебува́ло б у вас; бо ви не ві́руєте в То́го, Котро́го Він посла́в.
39Досліді́ть Писа́ння, бо ви сподіва́єтесь че́рез них ма́ти життя́ ві́чне; а вони́ сві́дчать про Ме́не.
40Але́ ви не хо́чете прийти́ до Ме́не, щоб ма́ти життя́.
41Не прийма́ю сла́ви від люде́й,
42але́ зна́ю вас: ви не ма́єте в собі́ любо́ві до Бо́га.
43Я прийшо́в в ім’я́ Отця́ Мого́, і не прийма́єте Мене́; а коли́ і́нший при́йде в ім’я́ своє́, його́ при́ймете.
44Як ви мо́жете ві́рувати, коли́ прийма́єте сла́ву оди́н від одного́, а сла́ви, яка́ від Єди́ного Бо́га, не шука́єте?
45Не ду́майте, що Я бу́ду звинува́чувати вас пе́ред Отце́м: є на вас обвинува́ч – Мойсе́й, на яко́го ви упова́єте.
46Бо якби́ ви ві́рили Мойсе́єві, то пові́рили б і Мені́, тому́ що він писа́в про Ме́не.
47Якщо́ ж його́ писа́нням не ві́рите, то як пові́рите Мої́м слова́м?