Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Іоанна: Ін. 13:31–18:1
Глава 13
зач. 441Пе́ред свя́том Па́схи Іісу́с, зна́ючи, що прийшо́в Його́ час перейти́ з цього́ сві́ту до Отця́, показа́в на ді́лі, що, полюби́вши Свої́х, які́ були́ в сві́ті, до кінця́ полюби́в їх.
2І під час вече́рі, коли́ дия́вол уже́ вклав у се́рце Іу́ді Си́моновому Іскаріо́тові ви́дати Його́,
3Іісу́с, зна́ючи, що Оте́ць усе́ відда́в до рук Його́ і що Він від Бо́га ви́йшов і до Бо́га відхо́дить,
4встав з вече́рі, зняв з Се́бе ве́рхню оде́жу і, взя́вши рушни́к, підпереза́вся.
5По́тім нали́в води́ в умива́льницю і поча́в умива́ти но́ги у́чням і обтира́ти рушнико́м, яки́м був підпере́заний.
6Підхо́дить до Си́мона Петра́, і той гово́рить Йому́: Го́споди! чи Тобі́ умива́ти мої́ но́ги?
7Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: що Я роблю́, ти тепе́р не зна́єш, а зрозумі́єш по́тім.
8Петро́ ка́же Йому́: не вми́єш ніг мої́х дові́ку. Іісу́с відпові́в йому́: якщо́ не вми́ю тебе́, не ма́тимеш части́ни зі Мно́ю.
9Си́мон Петро́ ка́же Йому́: Го́споди! не ті́льки но́ги мої́, але́ й ру́ки і го́лову.
10Іісу́с гово́рить йому́: вми́тому тре́ба ті́льки но́ги вми́ти, бо весь чи́стий; і ви чи́сті, але́ не всі.
11Бо знав Він зра́дника Свого́, тому́ і сказа́в: не всі ви чи́сті.
зач. 4512Коли́ ж уми́в їм но́ги і наді́в оде́жу Свою́, то зно́ву возлі́г і сказа́в їм: чи зна́єте, що Я зроби́в вам?
13Ви назива́єте Мене́ Учи́телем і Го́сподом, і пра́вильно ка́жете, бо Я Той і є.
14О́тже, якщо́ Я, Госпо́дь і Учи́тель, уми́в вам но́ги, то і ви пови́нні вмива́ти но́ги оди́н о́дному.
15Бо Я дав вам при́клад, щоб і ви роби́ли так са́мо, як Я зроби́в вам.
16І́стинно, і́стинно кажу́ вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́, і послане́ць не бі́льший від то́го, хто посла́в його́.
17Якщо́ це зна́єте, блаже́нні ви, коли́ вико́нуєте.
18Не про всіх вас кажу́; Я зна́ю тих, кого́ ви́брав. Але́ хай зді́йсниться Писа́ння: той, хто їсть зі Мно́ю хліб, підня́в на Ме́не п’яту́ свою́.
19Тепе́р скажу́ вам, перш ніж те збу́деться, щоб, як ста́неться, ви пові́рили, що це Я.
20І́стинно, і́стинно кажу́ вам: хто прийма́є того́, кого́ Я пошлю́, Мене́ прийма́є; а хто Мене́ прийма́є, прийма́є Того́, Хто посла́в Мене́.
21Сказа́вши це, Іісу́с стриво́жився ду́хом, і засві́дчив, і сказа́в: і́стинно, і́стинно кажу́ вам, що оди́н з вас ви́дасть Мене́.
22Тоді́ у́чні озира́лись оди́н на о́дного, не розумі́ючи, про ко́го Він гово́рить.
23Оди́н же з у́чнів Його́, яко́го люби́в Іісу́с, возлежа́в бі́ля груде́й Іісу́сових.
24Йому́ Си́мон Петро́ зроби́в знак, щоб запита́в, хто це, про котро́го Він гово́рить.
25Він, припа́вши до груде́й Іісу́са, сказа́в Йому́: Го́споди! хто це?
26Іісу́с відпові́в: той, кому́ Я, вмочи́вши, пода́м кусо́к хлі́ба. І, вмочи́вши кусо́к, пода́в Іу́ді Си́моновому Іскаріо́тові.
27І пі́сля цьо́го куска́ увійшо́в у ньо́го сатана́. І сказа́в йому́ Іісу́с: що ро́биш, роби́ шви́дше.
28Але́ ніхто́ з тих, що возлежа́ли, не зрозумі́в, до чого́ Він це сказа́в йому́.
29А тому́, що в Іу́ди була́ грошова́ скри́нька, то де́які ду́мали, що Іісу́с гово́рить йому́: купи́, що нам тре́ба до свя́та, або щоб дав що-не́будь убо́гим.
30Він, взя́вши кусо́к, зра́зу ж ви́йшов; а була́ ніч.
31Коли́ він ви́йшов, Іісу́с промо́вив: ни́ні просла́вився Син Людськи́й, і Бог просла́вився в Ньо́му.
зач. 4632Якщо́ Бог просла́вився в Ньо́му, то і Бог просла́вить Його́ в Собі́, і ско́ро просла́вить Його́.
33Ді́ти! недо́вго вже бу́ти Мені́ з ва́ми. Бу́дете шука́ти Мене́, і як Я сказа́в іуде́ям, що, куди́ Я йду, ви не мо́жете прийти́, так і вам кажу́ тепе́р.
34За́повідь нову́ даю́ вам: щоб люби́ли оди́н о́дного; як Я полюби́в вас, так і ви щоб люби́ли оди́н о́дного.
35По то́му зна́тимуть усі́, що ви Мої́ у́чні, якщо́ бу́дете ма́ти любо́в між собо́ю.
36Си́мон Петро́ сказа́в Йому́: Го́споди! куди́ Ти йдеш? Іісу́с відпові́в йому́: куди́ Я йду, ти не мо́жеш тепе́р іти́ за Мно́ю, а згодо́м пі́деш за Мно́ю.
37Петро́ сказа́в Йому́: Го́споди! чому́ я не мо́жу йти за Тобо́ю тепе́р? я ду́шу мою́ покладу́ за Те́бе.
38Іісу́с відпові́в йому́: ду́шу твою́ покладе́ш за Ме́не? і́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: не проспіва́є пі́вень, як три́чі зрече́шся Мене́.
Глава 14
зач. 471Хай не триво́житься се́рце ва́ше: ві́руйте в Бо́га, і в Ме́не ві́руйте.
2В до́мі Отця́ Мого́ осе́ль бага́то. А якби́ не так, Я сказа́в би вам: Я йду приготува́ти мі́сце вам.
3І коли́ піду́ і приготу́ю вам мі́сце, прийду́ зно́ву і візьму́ вас до Се́бе, щоб і ви були́, де Я.
4А куди́ Я йду, ви зна́єте, і путь зна́єте.
5Фома́ сказа́в Йому́: Го́споди! не зна́ємо, куди́ йдеш; і як мо́жемо зна́ти путь?
6Іісу́с сказа́в йому́: Я є путь і і́стина і життя́; ніхто́ не прихо́дить до Отця́, як ті́льки че́рез Ме́не.
7Коли́ б ви зна́ли Мене́, то зна́ли б і Отця́ Мого́. І відни́ні зна́єте Його́ і ба́чили Його́.
8Фили́п сказа́в Йому́: Го́споди! покажи́ нам Отця́, і до́сить нам.
9Іісу́с сказа́в йому́: сті́льки ча́су Я з ва́ми, і ти не зна́єш Мене́, Фили́пе? Хто ба́чив Мене́, той і Отця́ ба́чив; як же ти гово́риш: покажи́ нам Отця́?
10Хіба́ ти не ві́риш, що Я в Отці́ і Оте́ць у Мені́? Слова́, які́ Я кажу́, не від Се́бе кажу́; Оте́ць, Яки́й в Мені́ перебува́є, Він тво́рить діла́.
зач. 4811Ві́рте Мені́, що Я в Отці́ і Оте́ць у Мені́; а якщо́ не так, то ві́рте Мені́ за сами́ми діла́ми.
12І́стинно, і́стинно кажу́ вам: хто ві́рує в Ме́не, діла́, які́ творю́ Я, і він сотво́рить, і бі́льше цих сотво́рить; тому́ що Я до Отця́ Мого́ іду́.
13І коли́ чого́ попро́сите у Отця́ в ім’я́ Моє́, те зроблю́, щоб Оте́ць просла́вився в Си́ні.
14І коли́ чого́ попро́сите в ім’я́ Моє́, Я те зроблю́.
15Якщо́ лю́бите Мене́, то вико́нуйте Мої́ за́повіді.
16І Я умолю́ Отця́, і дасть вам і́ншого Уті́шителя, що бу́де з ва́ми пові́к,
17Ду́ха і́стини, Яко́го світ не мо́же прийня́ти, бо не ба́чить Його́ і не зна́є Його́; а ви зна́єте Його́, бо Він з ва́ми перебува́є і у вас бу́де.
18Не зали́шу вас си́ротами; прийду́ до вас.
19Ще тро́хи, і світ уже́ не поба́чить Мене́; а ви поба́чите Мене́, бо Я живу́, і ви бу́дете жи́ти.
20У той день дізна́єтесь ви, що Я в Отці́ Моє́му, і ви в Мені́, і Я в вас.
21Хто ма́є за́повіді Мої́ і дотри́мується їх, той лю́бить Мене́; а хто лю́бить Мене́, той возлю́блений бу́де Отце́м Мої́м; і Я полюблю́ його́ і явлю́ся йому́ Сам.
22Іу́да, не Іскаріо́т, гово́рить Йому́: Го́споди! що це, що Ти хо́чеш яви́ти Себе́ нам, а не сві́тові?
23Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: хто лю́бить Мене́, той сло́во Моє́ вико́нуватиме; і Оте́ць Мій полю́бить його́, і Ми при́йдемо до ньо́го і осе́лю сотво́римо у ньо́го.
24А хто не лю́бить Мене́, слів Мої́х не вико́нує; сло́во ж, яке ви чу́єте, не Моє́, а Отця́, Яки́й посла́в Мене́.
25Це сказа́в Я вам, перебува́ючи з ва́ми.
26Уті́шитель же, Дух Святи́й, Яко́го пошле́ Оте́ць в ім’я́ Моє́, навчи́ть вас усьо́му і нагада́є вам усе́, що Я говори́в вам.
27Мир залиша́ю вам, мир Мій даю́ вам; не так, як світ дає́, Я даю́ вам. Хай не триво́житься се́рце ва́ше і хай не страха́ється.
зач. 4928Ви чу́ли, що Я сказа́в вам: іду́ від вас і прийду́ до вас. Коли́ б ви люби́ли Мене́, то зраді́ли б, що Я сказа́в: іду́ до Отця́; бо Оте́ць Мій бі́льший за Ме́не.
29І ось, Я сказа́в вам про те, пе́рше ніж збуло́ся, щоб ви пові́рили, коли́ збу́деться.
30Вже небага́то Мені́ говори́ти з ва́ми; бо йде князь сві́ту цього́, і в Мені́ не ма́є нічо́го.
31Але́ щоб світ знав, що Я люблю́ Отця́ і, як запові́в Мені́ Оте́ць, так і творю́: вста́ньте, піде́мо зві́дси.
Глава 15
зач. 501Я є і́стинна виногра́дна лоза́, а Оте́ць Мій – виногра́дар.
2Вся́ку гі́лку в Ме́не Він відсіка́є, що не плодоно́сить, і вся́ку, що плодоно́сить, очища́є, щоб бі́льше принесла́ пло́ду.
3Ви вже очи́щені че́рез сло́во, яке́ Я пропові́дував вам.
4Перебува́йте в Мені́, і Я у вас. Як гі́лка не мо́же прино́сити пло́ду сама́ від се́бе, якщо́ не бу́де на ло́зі: так і ви, якщо́ не бу́дете в Мені́.
5Я є лоза́, а ви гілки́; хто перебува́є в Мені́, і Я в ньо́му, той прино́сить бага́то пло́ду; бо без Ме́не не мо́жете роби́ти нічо́го.
6Хто не перебува́тиме в Мені́, той бу́де відки́нутий геть, як гі́лка, і засо́хне; а такі́ гілки́ збира́ють і ки́дають у вого́нь, і вони́ згоря́ють.
7Якщо́ перебува́тимете в Мені́ і слова́ Мої́ у вас бу́дуть, то, чого́ ви забажа́єте, просі́ть, і бу́де вам.
8Тим просла́виться Оте́ць Мій, якщо́ ви принесете́ бага́то пло́ду і бу́дете Мої́ми у́чнями.
зач. 519Як полюби́в Мене́ Оте́ць, так і Я полюби́в вас; перебува́йте ж в Мої́й любо́ві.
10Якщо́ за́повіді Мої́ ви́конаєте, бу́дете перебува́ти в любо́ві Мої́й, як і Я ви́конав за́повіді Отця́ Мого́ і перебува́ю в Його́ любо́ві.
11Це сказа́в Я вам, щоб ра́дість Моя́ у вас перебува́ла і ра́дість ва́ша бу́де по́вна.
12Це за́повідь Моя́: щоб ви люби́ли оди́н о́дного, як Я полюби́в вас.
13Нема́ бі́льшої від тіє́ї любо́ві, як хто ду́шу свою́ покладе́ за дру́зів свої́х.
14Ви дру́зі Мої́, якщо́ вико́нуєте те, що Я заповіда́ю вам.
15Я вже не назива́ю вас раба́ми, бо раб не зна́є, що ро́бить госпо́дар його́; а Я назва́в вас дру́зями, тому́ що сказа́в вам усе́, що чув від Отця́ Мого́.
16Не ви Мене́ ви́брали, а Я вас ви́брав і поста́вив вас, щоб ви йшли і прино́сили плід, і щоб плід ваш перебува́в, щоб, чого́ попро́сите в Отця́ в ім’я́ Моє́, Він дав вам.
зач. 5217Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.
18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.
19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.
20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.
21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.
22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.
23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.
24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.
25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.
26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;
27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.
Глава 16
1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.
2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.
зач. 533Так бу́дуть роби́ти, бо не пізна́ли ні Отця́, ні Мене́.
4Але́ Я сказа́в вам це для то́го, щоб ви, як при́йде той час, згада́ли, що Я каза́в вам про те; не говори́в вам цього́ споча́тку, тому́ що був з ва́ми.
5А тепе́р іду́ до То́го, Хто посла́в Мене́, і ніхто́ з вас не пита́є Мене́: куди́ йдеш?
6Але́ від то́го, що Я сказа́в вам це, печа́ллю напо́внилося се́рце ва́ше.
7Але́ Я і́стину кажу́ вам: кра́ще для вас, щоб Я пішо́в, бо, як Я не піду́, Уті́шитель не при́йде до вас; а як піду́, то пошлю́ Його́ до вас,
8і коли́ Він при́йде, ви́криє світ про гріх і про пра́вду, і про суд:
9про гріх, що не ві́рують в Ме́не;
10про пра́вду, що Я йду до Отця́ Мого́, і вже не поба́чите Мене́;
11а про суд, що князь сві́ту цього́ осу́джений.
12Ще бага́то ма́ю сказа́ти вам, але́ ви тепе́р не мо́жете вмісти́ти.
13Коли́ ж при́йде Він, Дух і́стини, то наста́вить вас на вся́ку і́стину; бо не від Се́бе говори́тиме, а бу́де говори́ти те, що почу́є, і майбу́тнє звісти́ть вам.
14Він просла́вить Мене́, бо від Мо́го ві́зьме і звісти́ть вам.
зач. 5415Усе́, що ма́є Оте́ць, Моє́; тому́ Я сказа́в, що від Мо́го ві́зьме і звісти́ть вам.
16Ще тро́хи, і ви не поба́чите Мене́, і зго́дом зно́ву поба́чите Мене́, бо Я йду до Отця́.
17Тут де́які з у́чнів Його́ сказа́ли оди́н о́дному: що це Він гово́рить нам: ще тро́хи, і не поба́чите Мене́, і зго́дом зно́ву поба́чите Мене́, і: Я йду до Отця́?
18Ото́ж вони́ говори́ли: що це гово́рить Він: ще тро́хи? Не зна́ємо, що ка́же.
19Іісу́с, зрозумі́вши, що хо́чуть спита́ти Його́, сказа́в їм: чи про те пита́єте ви оди́н о́дного, що Я сказа́в: ще тро́хи, і не поба́чите Мене́ і зго́дом зно́ву поба́чите Мене́?
20І́стинно, і́стинно кажу́ вам: ви бу́дете пла́кати і рида́ти, а світ зраді́є; ви печа́льні бу́дете, але́ печа́ль ва́ша в ра́дість бу́де.
21Жі́нка, коли́ ро́дить, те́рпить скорбо́ту, бо прийшла́ годи́на її́; але́ коли́ наро́дить дитя́, вже не пам’ята́є скорбо́ти від ра́дості, тому́ що народи́лася на світ люди́на.
22Так і ви тепе́р ма́єте печа́ль; але́ Я знов поба́чу вас, і зраді́є се́рце ва́ше, і ра́дості ва́шої ніхто́ не відбере́ від вас.
23І в той день ви не спита́єте Мене́ ні про що. І́стинно, і́стинно кажу́ вам: чого́ ті́льки попро́сите Отця́ в ім’я́ Моє́, дасть вам.
зач. 5524Дони́ні ви нічо́го не проси́ли в ім’я́ Моє́; просі́ть, і оде́ржите, щоб ра́дість ва́ша була́ по́вна.
25До́сі Я говори́в вам при́тчами; але́ настає́ час, коли́ вже не бу́ду говори́ти вам при́тчами, а про́сто сповіщу́ вам про Отця́.
26В той день бу́дете проси́ти в ім’я́ Моє́, і не кажу́ вам, що Я блага́тиму Отця́ за вас:
27бо Сам Оте́ць лю́бить вас, тому́ що ви полюби́ли Мене́ і уві́рували, що Я зійшо́в від Бо́га.
28Я зійшо́в від Отця́ і прийшо́в у світ; і зно́ву залиша́ю світ і йду до Отця́.
29У́чні Його́ сказа́ли Йому́: ось, тепе́р Ти гово́риш пря́мо, і при́тчі не ка́жеш нія́кої.
30Тепе́р ба́чимо, що Ти все зна́єш і не потребу́єш, щоб хто запи́тував Тебе́. Тому́ і ві́руємо, що Ти від Бо́га зійшо́в.
31Іісу́с відпові́в їм: тепе́р ві́руєте?
32Ось, настає́ час, і вже наста́в, коли́ ви розі́йдетесь ко́жний в свою́ сто́рону і Мене́ зали́шите одного́, але́ Я не оди́н, бо Оте́ць зі Мно́ю.
33Це сказа́в Я вам, щоб ви ма́ли в Мені́ мир. У сві́ті бу́дете ма́ти скорбо́ту, але́ мужа́йтесь: Я перемі́г світ.
Глава 17
зач. 561Пі́сля цих слів Іісу́с звів о́чі Свої́ до не́ба і сказа́в: О́тче! прийшо́в час, просла́в Си́на Твого́, щоб і Син Твій просла́вив Тебе́,
2так як Ти дав Йому́ вла́ду над уся́кою пло́ттю, щоб усьо́му, що Ти дав Йому́, дасть Він життя́ ві́чне.
3Це ж є життя́ ві́чне, щоб зна́ли Тебе́, єди́ного і́стинного Бо́га і по́сланого Тобо́ю Іісу́са Христа́.
4Я просла́вив Тебе́ на землі́, зверши́в ді́ло, яке́ Ти доручи́в Мені́ ви́конати.
5І ни́ні просла́в Мене́ Ти, О́тче, в Те́бе Само́го сла́вою, яку́ Я мав у Те́бе рані́ше буття́ сві́ту.
6Я відкри́в ім’я́ Твоє́ лю́дям, котри́х Ти дав Мені́ від сві́ту; вони́ були́ Твої́, і Ти дав їх Мені́, і вони́ зберегли́ сло́во Твоє́.
7Ни́ні зрозумі́ли вони́, що все, що Ти дав Мені́, від Те́бе є,
8бо слова́, які́ Ти дав Мені́, Я переда́в їм, і вони́ прийняли́ і зрозумі́ли і́стинно, що Я зійшо́в від Те́бе, і уві́рували, що Ти посла́в Мене́.
9Я за них молю́: не за весь світ молю́, а за тих, котри́х Ти дав Мені́, тому́ що вони́ Твої́.
10І все Моє́ – Твоє́, і Твоє́ – Моє́; і Я просла́вився в них.
11Я вже не в сві́ті, та вони́ в сві́ті, а Я до Те́бе йду. О́тче Святи́й! збережи́ їх в ім’я́ Твоє́, котри́х Ти дав Мені́, щоб вони́ були́ єди́не, як і Ми.
12Коли́ Я був з ни́ми у сві́ті, Я зберіга́в їх в ім’я́ Твоє́; тих, яки́х Ти дав Мені́, Я збері́г, і ніхто́ з них не заги́нув, крім си́на поги́белі, щоб збуло́ся Писа́ння.
13Ни́ні ж до Те́бе йду, і це говорю́ у сві́ті, щоб вони́ ма́ли в собі́ ра́дість Мою́ по́вну.
14Я переда́в їм сло́во Твоє́, і світ знена́видів їх, тому́ що вони́ не від сві́ту, як і Я не від сві́ту.
15Не молю́, щоб Ти взяв їх від сві́ту, але́ щоб збері́г їх від зла.
16Вони́ не від сві́ту, як і Я не від сві́ту.
17Освяти́ їх і́стиною Твоє́ю; сло́во Твоє́ є і́стина.
зач. 5718Як Ти посла́в Мене́ у світ, так і Я посла́в їх у світ.
19І за них Я посвя́чую Себе́, щоб і вони́ були́ освя́чені і́стиною.
20Не за них же ті́льки молю́, але́ й за ві́руючих у Ме́не за сло́вом ї́хнім,
21щоб усі́ були́ єди́не, як Ти, О́тче, в Мені́, і Я в Тобі́, так і вони́ хай бу́дуть в Нас єди́не, – щоб уві́рував світ, що Ти посла́в Мене́.
22І сла́ву, яку́ Ти дав Мені́, Я дав їм: щоб були́ єди́не, як і Ми єди́не.
23Я в них, і Ти в Мені́; щоб вони́ були́ зве́ршені в єди́не, і щоб зрозумі́в світ, що Ти посла́в Мене́ і полюби́в їх, як полюби́в Мене́.
24О́тче! котри́х Ти дав Мені́, хо́чу, щоб там, де Я, і вони́ були́ зі Мно́ю, щоб ба́чили сла́ву Мою́, яку́ Ти дав Мені́, тому́ що полюби́в Мене́ рані́ше ство́рення сві́ту.
25О́тче пра́ведний! і світ Тебе́ не пізна́в; а Я пізна́в Тебе́, і ці пізна́ли, що Ти посла́в Мене́.
26І Я відкри́в їм ім’я́ Твоє́ і відкри́ю, щоб любо́в, яко́ю Ти полюби́в Мене́, в них була́, і Я в них.
Глава 18
зач. 581Сказа́вши це, Іісу́с ви́йшов з у́чнями Свої́ми на той бік пото́ку Кедро́ну, де був сад, в яки́й увійшо́в Сам і у́чні Його́.
2Знав же це мі́сце і Іу́да, зра́дник Його́, тому́ що Іісу́с ча́сто збира́вся там з у́чнями Свої́ми.
3Ото́ж Іу́да, взя́вши загі́н во́їнів та слуг первосвяще́нників і фарисе́їв, прихо́дить туди́ з ліхтаря́ми і світи́льниками та збро́єю.
4Іісу́с же, зна́ючи все, що з Ним бу́де, ви́йшов і сказа́в їм: кого́ шука́єте?
5Йому́ відповіли́: Іісу́са Назоре́я. Іісу́с гово́рить їм: це Я. Стоя́в же з ни́ми і Іу́да, зра́дник Його́.
6І коли́ сказа́в їм: це Я, вони́ відступи́ли наза́д і впа́ли на зе́млю.
7Зно́ву запита́в їх: кого́ шука́єте? Вони́ сказа́ли: Іісу́са Назоре́я.
8Іісу́с відпові́в: Я сказа́в вам, що це Я; о́тже, якщо́ Мене́ шука́єте, зали́ште їх, хай іду́ть,
9щоб збуло́ся сло́во, ска́зане Ним: з тих, котри́х Ти дав Мені́, Я не погуби́в ніко́го.
10Си́мон же Петро́, ма́ючи меч, ви́тягнув його́ і вда́рив раба́ первосвяще́нницького і відсі́к йому́ пра́ве ву́хо. Ім’я́ раба́ було́ Малх.
11Але́ Іісу́с сказа́в Петро́ві: вложи́ меч у пі́хви; невже́ Мені́ не пи́ти ча́ші, яку́ дав Мені́ Оте́ць?
12Тоді́ во́їни і тисячонача́льник і слу́ги іуде́йські взяли́ Іісу́са і зв’яза́ли Його́,
13і відвели́ Його́ спе́ршу до А́нни, бо він був тесть Каіа́фи, яки́й був первосвяще́нником на той рік.
14Це був Каіа́фа, яки́й пора́див іуде́ям, що кра́ще одному́ чолові́кові вме́рти за наро́д.
15За Іісу́сом ішли́ Си́мон Петро́ і і́нший у́чень; у́чень же цей був знайо́мий первосвяще́нникові і ввійшо́в з Іісу́сом у двір первосвяще́нника.
16А Петро́ стоя́в зо́вні за двери́ма. По́тім у́чень, яки́й був знайо́мий первосвяще́нникові, ви́йшов і сказа́в придве́рниці і ввів Петра́.
17Тут раба́ придве́рниця ка́же Петро́ві: і ти чи не з у́чнів Цього́ Чолові́ка? Він сказа́в: ні.
18Тим ча́сом раби́ і слу́ги, розпали́вши во́гнище, бо було́ хо́лодно, стоя́ли і грі́лися. Петро́ тако́ж стоя́в з ни́ми і грі́вся.
19Первосвяще́нник же спита́в Іісу́са про у́чнів Його́ і про вчення́ Його́.
20Іісу́с відпові́в йому́: Я говори́в я́вно сві́тові; Я завжди́ учи́в у синаго́гах і в хра́мі, де завжди́ іуде́ї схо́дяться, і тає́мно не говори́в нічо́го.
21Чого́ пита́єш Мене́? спита́й тих, які чу́ли, що Я говори́в їм; ось, вони́ зна́ють, що Я говори́в.
22Коли́ Він сказа́в це, оди́н із слуг, що стоя́в бли́зько, вда́рив Іісу́са по щоці́, ка́жучи: так відповіда́єш Ти первосвяще́нникові?
23Іісу́с відпові́в йому́: якщо́ Я сказа́в пога́но, покажи́, що пога́но, а якщо́ до́бре, що ти б’єш Мене́?
24А́нна відісла́в Його́ зв’я́заного до первосвяще́нника Каіа́фи.
25А Си́мон Петро́ стоя́в і грі́вся. Тут сказа́ли йому́: чи не з у́чнів Його́ і ти? Він відрі́кся і сказа́в: ні.
26Оди́н з рабі́в первосвяще́нника, ро́дич того́, яко́му Петро́ відсі́к ву́хо, гово́рить: чи не я ба́чив тебе́ з Ним у саду́?
27Петро́ зно́ву відрі́кся, і за́раз же заспіва́в пі́вень.
зач. 5928Від Каіа́фи повели́ Іісу́са до прето́рії. Був ра́нок; і вони́ не ввійшли́ в прето́рію, щоб не оскверни́тися, але́ щоб мо́жна було́ ї́сти па́сху.
29Піла́т ви́йшов до них і сказа́в: в чо́му ви звинува́чуєте Чолові́ка Цього́?
30Вони́ сказа́ли йому́ у ві́дповідь: якби́ Він не був злочи́нець, ми не ви́дали б Його́ тобі́.
31Піла́т сказа́в їм: візьмі́ть Його́ ви, і за зако́ном ва́шим суді́ть Його́. Іуде́ї сказа́ли йому́: нам не дозво́лено віддава́ти на смерть ніко́го, –
32щоб збуло́сь сло́во Іісу́сове, яке́ Він сказа́в, даючи́ зрозумі́ти, яко́ю сме́ртю Він помре́.
33Тоді́ Піла́т зно́ву ввійшо́в у прето́рію і покли́кав Іісу́са, і сказа́в Йому́: Ти Цар Іуде́йський?
34Іісу́с відпові́в йому́: чи від се́бе ти гово́риш це, чи і́нші сказа́ли тобі́ про Ме́не?
35Піла́т відпові́в: хіба́ я іуде́й? Твій наро́д і первосвяще́нники ви́дали Тебе́ мені́; що Ти зроби́в?
36Іісу́с відпові́в: Ца́рство Моє́ не від сві́ту цього́: якби́ від сві́ту цього́ було́ Ца́рство Моє́, то слу́ги Мої́ подвиза́лися б за Ме́не, щоб Я не був ви́даний іуде́ям; але́ ни́ні Ца́рство Моє́ не зві́дси.
37Піла́т сказа́в Йому́: ото́ж Ти Цар? Іісу́с відпові́в: ти гово́риш, що Я Цар. Я для то́го народи́вся і для то́го прийшо́в у світ, щоб сві́дчити про і́стину; ко́жен, хто від і́стини, слу́хає го́лосу Мого́.
38Піла́т сказа́в Йому́: що є і́стина? І, сказа́вши це, зно́ву ви́йшов до іуде́їв і сказа́в їм: я нія́кої вини́ не знахо́джу в Ньо́му.
39Є ж у вас зви́чай, щоб я одного́ відпуска́в вам на Па́сху; чи хо́чете, відпущу́ вам Царя́ Іуде́йського?
40Тоді́ зно́ву закрича́ли всі, ка́жучи: не Його́, а Вара́вву. Вара́вва ж був розбі́йник.