Діяння святих апостолів: Діян. 8:26–39

Діян. 8:26–39 зач. 20

Глава 8

1Савл же схва́лював уби́вство його́. В ті дні ста́лося вели́ке гоні́ння на це́ркву в Ієрусали́мі; і всі, крім Апо́столів, розсі́ялися по рі́зних місця́х Іуде́ї та Самарі́ї.

2Стефа́на ж похова́ли лю́ди благогові́йні і вчини́ли вели́кий плач по ньо́му.

3А Савл терза́в це́ркву; ходи́в по дома́х, тягну́в чоловікі́в та жіно́к і віддава́в їх до темни́ці.

4Ті ж, які́ розсі́ялися, ходи́ли і благовіствува́ли сло́во.

зач. 185Так, Фили́п прийшо́в у мі́сто Самарі́йське і пропові́дував їм Христа́.

6Наро́д одноду́шно слу́хав те, про що говори́в Фили́п; чув і ба́чив чудеса́, які́ він твори́в.

7Бо нечи́сті ду́хи з багатьо́х, хто мав їх, вихо́дили з вели́ким кри́ком, а чима́ло розсла́блених і криви́х зціля́лося.

8І була́ вели́ка ра́дість у то́му мі́сті.

9Перебува́в же в мі́сті оди́н чолові́к, на ім’я́ Си́мон, яки́й рані́ше волхвува́в і дивува́в наро́д самарі́йський, видаючи́ себе́ за ко́гось вели́кого.

10Його́ слу́хали всі, від мало́го до вели́кого, ка́жучи: цей є вели́ка си́ла Бо́жа.

11А слу́хали його́ тому́, що він до́вгий час дивува́в їх волхвува́нням.

12Коли́ ж пові́рили Фили́пові, яки́й благовіствува́в про Ца́рство Бо́же та про ім’я́ Іісу́са Христа́, то хрести́лись і чоловіки́ і жінки́.

13Уві́рував і сам Си́мон і, охрести́вшись, не відхо́див від Фили́па; і, поба́чивши вели́кі чудеса́ й знаме́ння, що твори́лися, дивува́вся.

14Коли́ почу́ли Апо́столи, які́ були́ в Ієрусали́мі, що Самарі́я прийняла́ сло́во Бо́же, посла́ли до них Петра́ та Іоа́нна,

15котрі́, прийшо́вши, помоли́лись за них, щоб вони́ прийняли́ Ду́ха Свято́го.

16Бо Він не схо́див ще ні на о́дного з них, а ті́льки були́ вони́ охре́щені в ім’я́ Го́спода Іісу́са.

17Тоді́ покла́ли ру́ки на них, і вони́ прийняли́ Ду́ха Свято́го.

зач. 1918Си́мон же, поба́чивши, що че́рез поклада́ння рук апо́стольських подає́ться Дух Святи́й, прині́с їм гро́ші,

19ка́жучи: да́йте і мені́ вла́ду цю, щоб той, на ко́го я покладу́ ру́ки, оде́ржував Ду́ха Свято́го.

20Але́ Петро́ сказа́в йому́: хай срі́бло твоє́ бу́де з тобо́ю на поги́бель, бо ти поми́слив отри́мати дар Бо́жий за гро́ші.

21Нема́ для те́бе в цьо́му ні ча́стки, ні до́лі, бо се́рце твоє́ не пра́ве пе́ред Бо́гом.

22Ото́ж пока́йся в цьо́му гріху́ твоє́му і блага́й Бо́га, щоб відпусти́в тобі́ по́мисел се́рця твого́;

23бо ба́чу тебе́ по́вного жо́вчі гірко́ї і в пу́тах непра́вди.

24Си́мон же сказа́в у ві́дповідь: помолі́ться за ме́не до Го́спода, щоб мене́ ніщо́ не спітка́ло із ска́заного ва́ми.

25Вони́ ж, засві́дчивши та пропові́давши сло́во Госпо́днє, поверну́лися до Ієрусали́ма, і в багатьо́х се́лах Самарі́йських пропові́дували Єва́нгеліє.

зач. 2026А Фили́пові А́нгел Госпо́дній сказа́в: встань і йди на пі́вдень, на доро́гу, що йде з Ієрусали́ма в Га́зу; вона́ пуста́.

27Він встав і пішо́в. І ось, чолові́к ефіо́пський, є́внух, вельмо́жа Кандакі́ї, цари́ці Ефіо́пської, храни́тель усі́х скарбі́в її́, яки́й приїжджа́в до Ієрусали́ма на поклоні́ння,

28поверта́вся і, си́дячи на свої́й колісни́ці, чита́в проро́ка Іса́ію.

29Дух сказа́в Фили́пові: підійди́ і при́стань до ціє́ї колісни́ці.

30Фили́п підійшо́в і, почу́вши, що він чита́є проро́ка Іса́ію, сказа́в: чи розумі́єш, що чита́єш?

31Він сказа́в: як мо́жу розумі́ти, коли́ хто не навчи́ть мене́? і попроси́в Фили́па підня́тися і сі́сти з ним.

32А мі́сце з Писа́ння, яке́ він чита́в, було́ таке́: як вівцю́ на закла́ння, ве́дено Його́ і, як ягня́ пе́ред тим, хто стриже́ його́, мовчи́ть, так і Він не відкрива́є уст Свої́х.

33У прини́женні Його́ суд Його́ відбу́вся. Але́ про рід Його́ хто роз’ясни́ть? бо відбира́ється від землі́ життя́ Його́.

34І сказа́в є́внух Фили́пові: прошу́ тебе́ сказа́ти, про ко́го проро́к гово́рить це? про се́бе, чи про ко́гось і́ншого?

35Фили́п відкри́в уста́ свої́ і, поча́вши з цьо́го Писа́ння, благовіствува́в йому́ про Іісу́са.

36Тим ча́сом, продо́вжуючи путь, вони́ приї́хали до води́, і є́внух сказа́в: ось вода́; що перешкоджа́є мені́ хрести́тись?

37Фили́п же сказа́в йому́: якщо́ ві́руєш від усьо́го се́рця, то мо́жна. Він сказа́в у ві́дповідь: ві́рую, що Іісу́с Христо́с є Син Бо́жий.

38І наказа́в зупини́ти колісни́цю; і ввійшли́ оби́два у во́ду, Фили́п і є́внух; і охрести́в його́.

39Коли́ ж вони́ ви́йшли з води́, Дух Святи́й зійшо́в на є́внуха, а Фили́па возні́с А́нгел Госпо́дній, і є́внух уже́ не ба́чив його́, і пої́хав доро́гою, раді́ючи.

зач. 2140Фили́п же опини́вся в Азо́ті і, прохо́дячи, благовіствува́в усі́м міста́м, по́ки прийшо́в до Кеса́рії.