Діяння святих апостолів: Діян. 23:1–11

Діян. 23:1–11 зач. 47

Глава 23

зач. 471Па́вел, зверну́вши по́гляд на синедріо́н, сказа́в: мужі́ бра́ття! Я всіє́ю до́брою со́вістю жив пе́ред Бо́гом до цьо́го дня.

2Первосвяще́нник же Ана́нія звелі́в тим, що стоя́ли пе́ред ним, би́ти його́ по уста́х.

3Тоді́ Па́вел сказа́в йому́: Бог бу́де би́ти тебе́, сті́но підбі́лена! ти сиди́ш, щоб суди́ти за зако́ном і, про́ти зако́ну, вели́ш би́ти мене́.

4А ті, що стоя́ли пе́ред ним, сказа́ли: первосвяще́нника Бо́жого ганьби́ш?

5Па́вел сказа́в: я не знав, бра́ття, що він первосвяще́нник; бо напи́сано: нача́льника наро́ду твого́ не лихосло́в.

6Па́вел, зрозумі́вши, що тут одна́ части́на саддуке́їв, а дру́га фарисе́їв, ви́голосив у синедріо́ні: мужі́ бра́ття! я фарисе́й, син фарисе́я; за наді́ю воскресі́ння ме́ртвих мене́ су́дять.

7Коли́ він це сказа́в, ста́вся ро́збрат між фарисе́ями і саддуке́ями, і збо́ри розділи́лися.

8Бо саддуке́ї ка́жуть, що нема́ воскресі́ння, ні А́нгела, ні ду́ха, а фарисе́ї визнаю́ть і те, і і́нше.

9Ста́вся вели́кий га́лас, і кни́жники фарисе́йської сторони́, підня́вшись, спереча́лися між собо́ю, ка́жучи: нічо́го пога́ного не знахо́димо ми в цьо́му чолові́кові. Якщо́ дух чи А́нгел говори́в йому́, не бу́демо проти́витись Бо́гові.

10Та як ро́злад збі́льшився, то тисячонача́льник, боячи́сь, щоб вони́ не розтерза́ли Па́вла, звелі́в во́їнам зійти́ взя́ти його́ з ї́хнього середо́вища і відвести́ у форте́цю.

11Насту́пної но́чі Госпо́дь, яви́вшись йому́, сказа́в: дерза́й, Па́вле; бо як ти сві́дчив про Ме́не в Ієрусали́мі, так нале́жить тобі́ сві́дчити і в Ри́мі.

12Коли́ наста́в день, де́які іуде́ї змо́вились і закляли́сь не ї́сти і не пи́ти, до́ки не уб’ю́ть Па́вла.

13Було́ ж по́над со́рок таки́х, що закляли́ся.

14Вони́, прийшо́вши до первосвяще́нників і старі́йшин, сказа́ли: ми кля́твою закляли́ся нічо́го не ї́сти, по́ки не уб’є́мо Па́вла.

15Ото́ж ни́ні ви з синедріо́ном скажі́ть тисячонача́льникові, щоб він за́втра ви́вів його́ до нас, ні́би ви хо́чете точні́ше розгля́нути спра́ву про ньо́го; а ми, перш ніж він набли́зиться, гото́ві вби́ти його́.

16Почу́вши про цю змо́ву, син сестри́ Па́влової прийшо́в і, увійшо́вши у форте́цю, повідо́мив Па́вла.

17Па́вел же покли́кав одного́ із со́тників і сказа́в: відведи́ цього́ юнака́ до тисячонача́льника, бо він ма́є щось сказа́ти йому́.

18Той, взя́вши його́, приві́в до тисячонача́льника і сказа́в: в’язень Па́вел покли́кав мене́ і проси́в одвести́ до те́бе цього́ юнака́, котри́й ма́є де́що сказа́ти тобі́.

19Тисячонача́льник, взя́вши його́ за ру́ку і відійшо́вши з ним вбік, спита́в: що таке́ ма́єш сказа́ти мені́?

20Він відпові́в, що іуде́ї пого́дились проси́ти тебе́, щоб ти за́втра вра́нці ви́вів Па́вла до них у синедріо́н, ні́би вони́ хо́чуть точні́ше досліди́ти спра́ву про ньо́го.

21Але́ ти не слу́хай їх, бо його́ підстеріга́ють по́над со́рок чолові́к з них, які́ закляли́ся не ї́сти і не пи́ти, до́ки не уб’ю́ть його́; і тепе́р вони́ гото́ві, чека́ючи твого́ розпоря́дження.

22Тоді́ тисячонача́льник відпусти́в юнака́, сказа́вши: ніко́му не кажи́, що ти повідо́мив мені́ це.

23І, покли́кавши двох со́тників, сказа́в: приготу́йте мені́ дві́сті озбро́єних во́їнів, і сімдеся́т кі́нних, і стрільці́в дві́сті, щоб з тре́тьої годи́ни но́чі ішли́ до Кеса́рії.

24Приготу́йте та́кож ослі́в, щоб, посади́вши Па́вла, перепрова́дити його́ до прави́теля Фе́лікса.

25Написа́в і листа́ тако́го змі́сту:

26Кла́вдій Лі́сій високопова́жному прави́телю Фе́ліксу – ра́дуватися.

27Цього́ му́жа іуде́ї схопи́ли і гото́ві були́ вби́ти; я, прийшо́вши з во́їнами, відня́в його́, дізна́вшись, що він ри́мський громадяни́н.

28По́тім, бажа́ючи з’ясува́ти, в чо́му його́ звинува́чували, приві́в його́ в ї́хній синедріо́н

29і знайшо́в, що його́ звинува́чують за супере́чливу ду́мку що́до ї́хнього зако́ну, але́ що в ньо́му нія́кої нема́ вини́, ва́ртої сме́рті чи кайда́нів.

30А почу́вши, що іуде́ї зами́слили зло на цьо́го чолові́ка, я нега́йно посла́в його́ до те́бе, наказа́вши і обвинувача́м говори́ти на ньо́го пе́ред тобо́ю. Будь здоро́в.

31Ото́ж во́їни, за да́ним їм нака́зом, взя́вши Па́вла, повели́ вночі́ до Антипатри́ди.

32А дру́гого дня, залиши́вши кі́нним іти́ з ним, поверну́лися до форте́ці.

33А ті, прийшо́вши до Кеса́рії і відда́вши листа́ прави́телеві, поста́вили пе́ред ним і Па́вла.

34Прави́тель, прочита́вши листа́, спита́в, з яко́ї він о́бласті, і, дові́давшись, що з Кілікі́ї, сказа́в:

35я ви́слухаю тебе́, коли́ при́йдуть твої́ обвинувачі́. І звелі́в йому́ бу́ти під ва́ртою в І́родовій прето́рії.